Як ви думаєте, за ким підуть люди? За дипломованими експертами, кличуть до висот духовності і благополуччя, або ж – за неуком, професійним невдахою, при одному тільки появу якого починає віяти тугою?

Сонми професійних пророків твердять, що все неодмінно буде добре: не буде ні воєн, ні голоду, ні страждань, ні поневірянь. І тут, що казна-звідки, приходить неук, якийсь Єремія, що не припиняє скаржитися на життя і нарікати, що все буде погано. Мало того, він ще й заявляє, що саме Господь послав його пророкувати, що, мовляв, світ крихкий і ефемерний, що він приречений.

Ось така «блага звістка»: «І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому: Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!… А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки говорять до них: Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам! Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця… » (Єремія 14: 11-14).

Але ж як часто доводиться чути, що ми – на шляху від успіху до успіху. Починаєш і вірити, що якщо все буде виглядати добре і звучати добре, то все і буде добре. А як же по іншому?

За останні кілька років я змушений був відвідати безліч лекцій, семінарів і конференцій, на яких обговорювалося одне і те же питання: «Як зробити добре?». Обговорювалося, як досягти зростання церкви; як вирощувати лідерів; як налагодити цілеспрямоване життя; як стати чарівним проповідником – таким, щоб всі слухачі плакали, але в той же час відчували себе добре. Обговорення таких питань, звичайно, корисно, але – в міру. Якщо чуєш про це занадто часто, стає надто вже нудно. Хочеться чимось розбавити цей сироп.

Уявімо, що знаходимося на конференції «Шлях до марноти», і дозвольте представити вашій увазі доповідь на тему «П’ять порад щодо формування безплідної церкви». Наполегливо рекомендую всі поради старанно запам’ятовувати і ретельно втілювати в життя. Якщо ви що-небудь пропустите, або ж станете робити протилежне, результат не гарантується.
*******

Формування безплідної церкви. Порада 1. Пам’ятайте: Християнство – це вчення. У вченні ж головним є процес навчання. Найважливіше – все запам’ятати і правильно відповісти, якщо спитають. Наприклад, Ви повинні чітко розуміти важливість Біблії, і якщо ви це засвоїли, читати саму Біблію зовсім не обов’язково. Таким же чином потрібно усвідомлювати важливість молитви, а молитеся Ви при цьому, чи ні – не так важливо. Ви повинні бути переконані в необхідності спільного поклоніння Богу, і тоді поклонятися в зібранні віруючих ні до чого. Необхідно також розуміти важливість Доброї Новини – засвоївши це, зовсім не обов’язково розповідати іншим про Бога. Потрібно усвідомлювати значення матеріального служіння, і тоді не обов’язково відокремлювати десятину. Розуміти також потрібно, наскільки важливо для церкви залученість всіх її членів в служіння, і тоді можна не нести служіння самому. Особливо ж важливо розуміння того, що Христос може прийти в будь-який момент і, якщо ви це розумієте, чекати Його повернення не обов’язково. Глибоке теоретичне розуміння важливості перерахованих вище питань – вирішальний крок на шляху до побудови безплідною церкви.
*******

Формування безплідної церкви. Порада 2. Пам’ятайте: це – Ваша церква. Все тут призначене тільки для вас. Вас і саме Вас все повинно тут влаштовувати. Якщо вам, скажімо, не сподобалася якась проповідь, або – будь-яка музика, або – чия-небудь одяг, і т.п.- не мовчіть! Не тримайте цього в собі, а то воно буде роз’їдати вас зсередини! І ні в якому разі не говоріть про це з Богом, інакше Ви від цього дуже швидко звільнитеся і не досягнете бажаної мети. Повідомляйте про це якомога більшій кількості людей.

Нарікання – рідкісний дар, який не можна марнувати даремно, його треба всіляко розвивати. Все в церкві – недільна школа, церковна рада, музичне служіння та ін. – Все це не дає достатнього оперативного простору для належного розвитку дивного дару нарікання. Для його зігрівання потрібно докладати особливих зусиль. Необхідно цілеспрямовано створювати служіння нарікання; формувати особливі “нарікальні” групи, на яких досвідчені “нарікальники” ділилися б досвідом з “нарікальниками-початківцями”.

Якщо є можливість (а така можливість є, на жаль, не у всіх) – нарікайте прямо з кафедри. Дуже важливо при цьому неодмінно порівнювати свою церкву з іншими громадами. Порівняння – перша ознака безплідності. Якщо хтось скаже, що порівняння суть прояв гордині – не звертайте уваги. У нас є чітка мета, і ми повинні її дотримуватися. І головне тут – судити про духовність виключно за зовнішніми проявами. Схиляйте співрозмовників до того, що ваша церква повинна копіювати все, що роблять будь-які інші церкви у всіх містах, країнах і культурах. Причому – одночасно. Якщо ж у вас немає можливості нарікати з кафедри, нарікайте один на один. Відловлювлюйте людей поодинці і в групах, і негайно повідомляйте їм, що саме вам не сподобалося в богослужінні, в проповіді, в тому, як організовано ту чи іншу служіння.

Домагайтеся, щоб пресвітери служили виключно вашим потребам. Вони повинні неодмінно побувати там, де ви вважаєте, їм потрібно побувати; відвідати всіх, кого ви вважаєте, вони повинні відвідати; щоб потішити всіх, кого ви вважаєте, вони повинен втішити, і в першу чергу – вас особисто, тому що це ваша церква, і все тут в першу чергу повинно служити вам. Якщо хтось заперечить, що відповідно до Писання, завдання пресвітерів – вчити членів церкви служити один одному – не слухайте! Так було дві тисячі років тому, і ця модель в церкві не прижилася. Пастор сучасної церкви – це професіонал, завдання якого на ваші гроші робити Вам добре. Запам’ятайте: у безплідній церкви всю роботу повинен робити той, хто отримує за це зарплату. Безплідна церква – справа професіоналів. Завдання інших – з’являтися по неділях і підтримувати професіоналів грошима, молитвами, а також – дружніми порадами, рекомендаціями, побажаннями та зауваженнями.

Висловлюючи невдоволення з якого-небудь приводу, ні в якому разі нічого не робіть для усунення самого приводу, поки не отримаєте схвалення всіх до єдиного членів церкви. Це – гарантія від будь-яких змін. Якщо хтось захоче зробити щось самостійно – викриваючи його в порушенні церковної єдності.

Не кажіть нікому нічого хорошого. Не дайте кому-небудь здогадатися, що саме слово «благословити» означає «сказати добре слово». Нехай всі думають, що «благословити» означає сказати «благословляю тебе», а ще краще – дати грошей. Бажано взагалі нікого не благословляти. Зрештою, це – Ваша церква, і тут все гарне тут має бути тільки вам, про вас, і для вас.

Самому ж важливе – не розповідайте нікому про Христа, і про те, що Він для вас зробив, поки не будете абсолютно впевнені, що достатньо для цього підготовлені.
*******

Формування безплідної церкви. Порада 3. Пам’ятайте: церква – це не люди, а те місце, де Ви збираєтеся по неділях. Спілкування з будь-ким не з церкви повинно мати чітку мету – будь-якими способами заманити його «до церкви». Кожен, кому не вдалося заманити хоча б одного нового людини протягом року, повинен відчувати докори совісті. Людям слід приходити до церкви зі співчуття, і залишатися в ній з почуття провини. «Ідіть і навчіть» – застаріле гасло. Справді безплідна церква живе за принципом «сходіть і заманіть».

Для досягнення цієї мети «у церкві» має бути щось, що служить приманкою для «невоцерковленних». Наприклад, – спортзал або плавальний басейн, де можна було б по ходу спортивних занять благовістити невіруючим. Байдуже, що в вашому місті вже можуть бути десятки спортзалів. Чи не відвідуйте їх, вони – на непідконтрольною вам території. Там ви не зможете вказувати, які слова варто вживати, а які – ні; що можна курити, чого – не можна; що можна собі проколювати, а що – не можна, і т.п. Людину потрібно заманити на свою територію, в нашу зону комфорту, де ми самі вправі встановлювати свої порядки, нічим не ризикуючи.

Дбайте не про те, що ви особисто робите для Царства Божого, а, скажімо, про те, скільки людей покинуло ваше місце зборів. Це – завдання на все життя. Люди завжди будуть йти з громади – переїжджати, заводити нові знайомства, вмирати. Який прекрасний привід нічого не робити! Головне, міркували так: «Раз у нас все так погано, люди від нас йдуть, чому я повинен тут що-небудь робити?»

Також, утримуйте людини від спілкування поза «церкви». Скільки вечорів в тиждень людина повинна проводити «в церкві»? Якщо назване вами число менше семи, у вас ще величезне поле для зростання! «У церкві» необхідно перебувати безвилазно! Для сім’ї, для спілкування з невіруючими, для виконання громадських обов’язків, для допомоги сусідам, для розвитку дружніх відносин на роботі не повинно залишатися ні сил, ні часу. Ісус, звичайно ж, заповів нам бути сіллю і світлом світу, але не всі ж відразу! Потрібно для початку потренуватися, побути сіллю і світлом самими по собі, а світ може і почекати.

Бачите, як просто досягти нашої мети – стати безплідною церквою. Головне, щоб ви не здогадалися, що Ви самі і є церква. Ви самі – ні пастор, ні будівля, ні всі пресвітери разом узяті. Ви – церква, і де Ви – там і церква. Що б ви не робили в ім’я Боже – Христос робить це через Ввас. І де б ви не були серед невіруючих – Христос з Вами. І де б ви не були разом з віруючими – Христос посеред вас. Він не в рукотворних храмах живе, Він – в кожному з нас. Забудьте про це, інакше нам не досягти головної мети – бути безплідною церквою!
*******

Формування безплідної церкви. Порада 4. Церква повинна домагатися політичного і економічного впливу. Віруючі зобов’язані ставати успішними бізнесменами, політичними лідерами, градоначальниками і губернаторами, прем’єр-міністрами, президентами. У церкві повинна бути реальна влада! А реальна влада – це можливість контролювати світ. Правда, нам доведеться забути, що будь-яка влада – в цьому світі і за його межами – у Христа. Потрібно вселяти собі, що якщо якась влада не від світу цього – вона не реальна.

Так, Христос говорить: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку ». (Від Матвія 28: 18-20). З нами Той, Кому дана всяка влада. Яка ще влада нам потрібна? Невже нам потрібен цар-батюшка, який видав би указ про те, щоб всі разом увірували і пішли до церкви? Таке вже траплялося в історії: «Тоді Навуходоносор сказав: Благословенний Бог Шадраха, Мешаха та Авед, що послав Свого Ангола і врятував Своїх рабів, які надіялися на Нього і не послухалися царського слова, і дали свої тіла [вогню], щоб не служити і не кланятись іншому богові, крім Бога свого! І від мене виданий наказ, що кожен з народу, люду та язика, який скаже що хулу на Бога Седраха, Мисаха та Авед, почетвертований, і будинок його обернений буде на сміття, бо немає іншого Бога, що міг би так урятувати» (Даниїла 3: 95-96 / 28-29).

От би наш Президент видав такий указ або прем’єр-міністр – розпорядження! Правда, не минуло й десяти років, як був виданий новий указ, оскільки, минулий, мабуть, не особливо виконувався. Вавилонської Імперії вже немає, але Дарій, цар Мідіє-Персії, видає новий указ: «Після того цар Дарій написав до всіх народів, племен та язиків, що мешкали по всій землі: Нехай мир вам примножиться! Від мене виданий наказ, щоб у всьому пануванні мого царства тремтіли та боялися перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйноване, а панування Його аж до кінця. Він рятує та визволяє, і чинить знаки та чуда на небі та на землі » (Даниїла 6:25-27).

Подивіться на сучасний Ірак, на ті самі землі. Чи поклоняються там Богу Седраха, Мисаха, Авед-Неґо і Даниїла? Схоже, подібні укази просто не діють. Біблія вчить нас цілком протилежного: «Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тім немає любови Отцівської» (1 Івана 2:15); Христос каже: “Це Я вам, щоб ви мали мир у Мені. У світі будете мати скорботу; але тримайтеся: Я переміг світ » (Іван 16:33).

Добре, коли країною правлять віруючі люди, благословенний її народ. У такому випадку ми можемо розраховувати на справедливі суди, на справедливі закони і на справедливе їх виконання. Але це не має ніякого відношення до влади Церкви. В уряду і у Церкви різні завдання, різні сфери впливу. У влади завдання – політичні, як організувати життя держави. Завдання Церкви – есхатологічні. Цей світ приречений. Нам приготовлено місце на Небесах. Але ми залишені тут, щоб розповісти якомога більшій кількості людей про те, що і їм теж уготоване місце на Небесах.

У церкві – пророче слово: світ минає! Примиріться з Богом! Як можна боротися за владу, і бути в той же самий час пророчим голосом для неї? Безплідною церкви таке не підходить. Забудьте про це.
*******

Формування безплідної церкви. Порада 5. Будьте як всі. Чи не намагайтеся бути схожим на Христа – люди будуть сміятися. Намагайтеся нічим не відрізнятися від інших людей: ні інтересами, ні мовою, ні способом життя, інакше як ви будете з ними спілкуватися? У всьому на них будьте подібні: піклуйтеся про те ж, про що дбають всі; прагніть до того, до чого прагнуть всі; переслідуйте ті ж цілі і проголошуйте ті ж цінності, що і всі.

Не будьте однодумні, співчутливі, братолюбні, милосердні, покірливі, платіть злом за зло чи лайкою за лайку, не тримайте язика від лихого та уста свої від говорення підступу не ухиляйтеся від зла і не робіть добро; не шукайте миру і не прагнете до нього, не святіть Господа Бога в серцях ваших; нікому не кажіть про вашу надію; ані майте добре сумління; не страждайте за добрі справи. Не йдіть за Христом; Не навчайтесь йтиза Христом; не вчіть йти за Христом. Чи не вподібнюйтеся Христу, а уподібнюйтеся світу. Так буде комфортніше і для нас, і для невіруючих. Їм не потрібно буде змінюватися, тому що ми будемо такими ж, як вони! У всьому, за винятком однієї години в тиждень, коли збираємося в церкві. Адже церква – це не люди, це – те місце, де вони збираються. Подивіться на своїх побратимів: хіба комусь в голову прийде назвати цих людей Тілом Христовим? Хіба що самому Христу … Але якщо ми будемо слухати Його, то ми ніколи не доб’ємося нашої основної мети – стати безплідною церквою.

У Христа ж для нас зовсім інша мета. І Він настільки захотів домогтися її, що прийшов в цей світ, став подібний до нас, щоб ми могли ставати подібними до Нього. Щоб кожен з нас зміг сісти з Ним на Його троні. Він готовий посунутися. Він Сам так говорить Своїй Церкві: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною. Переможцеві дозволю сісти зі Мною на престолі Моєму, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на престолі Його. Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам » (Одкр. 3: 20-22). Хто там ближче до виходу? Відчиніть двері!

Сергій Головін,
християнин-апологет, проповідник
Джерело тут.