Шкільна освіта – формування маленької людини

Я дуже погоджуюся з головними меседжами нових очільників Міносвіти – дитину треба вчити думати, а не прокачувати знаннями. На жаль, радянська система не була зацікавлена в вихованні різносторонньої особистості, і просто робила “правильних” маленьких громадян.

В сучасних школах багато дають знань – особливо з фізики, математики. Я за фізику і математику. І за географію. Але 90% знань для 90% людей не стають у нагоді. Скільком із нас потрібні в житті логарифми і інтеграли? Тому добре мати спеціалізовані класи – математичний, гуманітарний і т.д. Дитина може визначитися що її цікавить і вчити саме ті предмети, які допоможуть їй у майбутньому отримати хороший фах. Так ніби і хоче зробити нове міносвіти – дати 50% предмітів на вибір. Ніби підхід непоганий.

Отже, про поважати думку дитини. В Західних країнах, як на мене, вдарилися в іншу крайність – так захопилися розвитком особистості, що зайшли на території постмодернізу – ніщо не правда, кожна думка має на існування. Але є відверто неправильні думки, і відповідальність школи (і батьків) показати це дитині. Не зарубати, не висміяти, а акуратно навчити.

Але хіба суспільство (і батьки) не має прищеплювати цінності? Наприклад, повага до старших, або любов до тварин? Або ті, що стосується держави, сім’ї і т.д.

Тому тут існує тонка грань. Дитину, звісно, треба розвивати, і на уроках історії і права добре мати різні дискусії. Але в той же час чотирнадцятирічні школярики ще не взмозі розібратися в добрі і злі самостійно – їм потрібна допомога старших. І це нормально.

А взагалі я думаю, що постмодернізм крок за кроком просочуєтсья в Україну.