Новоспечені батьки

АБО ЯКА СТАТЬ НАСПРАВДІ СИЛЬНА?

Бог так вирішив – за непослух в Еденському саду чоловік має важко фізично працювати, а жінка – важко народжувати. Не всі вірять в цю історію зі старої книги Біблії, але я з тих, хто вірять.

Так чи інакше, дуже часто саме чоловіки приносять левову частку грошей в сім’ю, а жінки дбають про дім та дітей. Облишмо на хвильку складну тему ґендерних ролей – не час про це говорити зараз. Лише коротко скажу, що я вірю – Бог зовсім не проти, щоб чоловіки виховували дітей чи варили борщ (а інколи навіть дуже за), а жінки – здобували прекрасну освіту, мали найкращу роботу, займалися служінням в церкві чи громадською діяльністю…

Але народжує все ж таки жінка! Чоловіки, повірте, це дуже дуже непросто! Це значно складніше, ніж 12 годин на день ремонтувати машини, будувати будинки, стукати молотком чи пиляти дерева і т.д. Не знаю, чи хотів би і чи міг би чоловік витримати такий біль.

Ukrainian for foreigners! Learn Ukrainian from a native speaker!

Все почалося о 2.52. Мене розбудила дружина і сказала, що в неї почали відходити води. Ми мали “готовий план дій” – телефонувати на швидку, а речі вже були зібрані раніше. Коли приїхала бригада швидкої допомоги, з’язувалося, що вона нас не хоче везти туди, куди ми хочемо їхати… Нас відвезли “за інструкцією” – у Львівську обласну клінічну лікарню. Там написали заяву, що “відмовляємося від послуг і претензій не маємо”. Остання фраза була завбачливо додана медперсоналом – провсяквипадок. Поки ми їхали в “швидкій” – лікар кілька разів вголос сказала, що не годиться нам вказувати їм куди везти пацієнтів. Є закон. Не подобається – викликайте таксі і їдьте самі. Медесестра переконувала, що ім’я дівчинки має бути Марія – бо то велике католицьке свято. А не назвати дитину на честь Марії – великий гріх.

Отже, від обласної лікарні ми на таксі поїхали в пологовий будинок №1 на Мечнікова. Ми завчасно домовилися, що офіційно, через касу заплатимо за послуги лікарні – за фізіологічні роди і 3 дні перебування. Нас прийняли в рази краще. І це не було пов’язано з тим, що ми збиралися оплачувати послуги. Більшість персоналу про це не мали зеленого поняття. Вони просто були доброзичливі і ввічливі. На Мечнікова недавно зробили ремонт – там було дуже гарно і чисто. Жінка, яка реєструвала мою дружину, була ввічлива, і навіть називала її “Наталочка”.

Нам одразу дали палату (індивідуальний родовий зал). Там все було гарно і зручно, за винятком одного – бракувало диванчика для партнера, тобто для мене. Довелося провести багато годин стоячи та сидячи на маленькому кріселку. Але це справді несуттєво, бо все інше було дуже непогано – чистота, гарні меблі, нове крісло для роділлі. Наталю оглянула черговий лікар. Потім акушер, і лікар, з яким ми домовлялися про “курування” пологів.

Пологи були тривалі і непрості. Перейми почалися, але не було динаміки до зросту. Лікарі вирішили акуратно підкорегувати ситуацію. Тут я не описуватиму що і як вони робили – не в цьому річ. Перейми для моєї дружини були дуже болісні. Я був поруч майже весь час і домомагав чим міг – тримав за руку, подавав воду, робив масажик, кликав акушерку, коли було потрібно.

В результаті довгого процесу народилася наша дівчинка. Її народження було непростим – останню годину Наталю супруводжував сильний біль. Тоді мені подумалося, що бачивши все це, я б ніколи не погодився народжувати. Вже краще багато працювати. Але Бог так мудро все зробив – дав жінкам сильний материнський інстинкт і бажання народжувати дітей.

Наталя дуже ослабла після родів. Її тіло дуже боліло, їй було холодно. Але поруч лежало маля, крутило голівкою і час від часу подавало якісь звуки. Мабуть, це все скомпенсовувало з запасом.

Чоловіки! Любіть своїх дружин! Народити дитину дуже і дуже непросто. А народити кілька дітей – двічі, тричі дуже непросто.

Словом, такими були наші партнерські пологи. Це великий стрес для обох батьків. Для мами по-своєму, для тата по-своєму.