Нарікати чи будувати?

Фото з інтернету

Фото з інтернету

Все якось дуже сумно… Щодня новини з фрону. І ось недавно – Авдіївка. Я не знаю хто перший почав стріляти – так звані “терористи” чи наша армія. Це і не важливо. Важливо те, що майже три роки точиться війна, якій не видно ні початку ні кінця.

Я ніколи не був прихильником Януковича. Не голосував ані за нього, ані за його партію. Я завжди вважав, що Україні краще рухатися до Європи, аніж до Росії. Але рухатися до неї можна по-різному. Наприклад, впроваджуючи верховенство права, свободи і справедливість.

А можна повісити поруч жовто-блакитного стяга ще один – з 12-ма зірочками на синьому фоні. І тішитися, що колись – чи у 2017 чи у 2020-му нам таки дадуть отой “безвіз”. І будемо щасливі. Бідні українці їздитимуть дивитися на Ейфелеву вежу і відчуватимуть себе вже на крок ближче до тої Європи.

Читаю фейсбук друзів і знайомих. Хтось поливає брудом Путіна, Порошенка і російську мову. Хтось хоче Третього Майдану. Хтось живе в Україні багато років і відверто не сприймає ніщо українське.

Взагалі, я думаю, українському суспільству треба чітко вирішити для себе яку країну воно хоче побудувати. От візьмемо до прикладу Донбас. Там – війна. Навіть якщо вона дивом припиниться, там живуть десятків тисяч українців (за паспортом) які 3 роки воювали з Україною. Що накажите з ними робити? Посадити всіх у тюрми?

Ще одна тема – мова. Як Ви собі це уявляєте – у Верховній Раді прийняли закон і всі на другий день у магазинах почали розмовляти українською? Звичайно ні. Швидше, це породить нову хвилю конфліктів і скандалів. Я добре пам’ятаю, як після помаранчевої революції за часів Ющенка-Тимошенка українці (чи росіяни) зі сходу країни обурювалися, що їм нав’язують українську мову. Вони вже тоді сильно обурювалися! Що буде, якщо прийняти закон про українізацію – що буде в Києві, Дніпрі, Херсоні, Миколаєві? Невже отак люди після закону почнуть в супермаркетах розмовляти державною?

Закони не створюють дійсність. Точніше, не створюють зазвичай, а лише відзеркалюють.

А дійсність така, що Україна залишається найбіднішою європейською країною з тотальною корупцією і бюрократією. Ось одна моя знайома написала у фейсбук:

“Військомат

Мій дядько серйозно захворів.
Переїхав жити до матері в село. Терміново мусить лягати в лікарню. Щоб пройти лікування безкоштовно, він мусить прописатися за місцем, де має лежати в лікарні. Для того, щоб його виписали з Києва і прописали в Богуславському районі, за новими правилами, він мусить поїхати в Київ, знятися з обліку у Подільському військоматі.

У Подільському військоматі, окрім інших документів, зажадали довідку про те, де він збирається прописатися. В інших військоматах таке не вимагають. Дзвонимо знайомому офіцерові, просимо з’ясувати, що це таке. Офіцер дзвонить у Подільський військомат і питає, що це за довідка, яку вимагає тільки Подільський військомат. Подільський військомат перелякується і каже, що вже ніякої довідки не треба.

Тоді мама з дядьком, який погано ходить, їдуть у Подільський військомат, який за 150 км від дому.
І співробітниця Подільського військомату відмовляється виписувати дядька, поки той не пройде медкомісію в Києві. Для нас це новина. Дядько, який погано ходить і не має змоги ночувати в Києві, щоб дочекатися тих аналізів, здається і їде назад додому без потрібної відмітки про зняття з військового обліку.
Тому що завтра треба лягати в лікарню.

Питання: це так і має бути?”

Звичайно, не має. Ідіотизм бюрократів вражає. Але такі ми – бо чиновники не прилетіли нам з Марса. Та і 95% були призначені не Януковичем чи Порошенком особисто. Та й більшість працює там ще з часів Кучми а то і Кравчука. Хтось колись жартома сказав, що тьоті на поштах там народжуються і там же помирають. Ідея така – що жіночки у відділеннях “Укрпошти” це дуже типовий образ, який зберігся немовби чарівним чином з якихось 80-их. Але в той же час дівчата (і хлопчата) на “Новій Пошті” молоденькі і моторні – швидко і гарно виконують свою роботу. То чому на “Укрпошті” все так кепсько? Янукович? Чи порошенко? Чи все ота Рука Кремля?

Ми змінюємо Президентів один за одним. Але щоб змінити країну мало змінити Президента. Треба змінити і Президента, і парламент, і закони.. і себе. Ніякий майдан не змусить українців полюбити право. Коли я простояв у черзі в управлінні соцзахисту годину, і вже надійшла моя черга, прямо переді мною вскочила молода мамуся, яка заявила, що в неї вдома маленька дитина і всі мають її пропустити. Звичайно, я поставив  мамусю на місце і вона відправилася у кінець черги. Але мова не про неї. Щодня ми спостерігаємо хамство різного рівня від різних людей. Та і більшість з нас теж є такими – хтось не платить податки, хтось погано виконує свою роботу, хтось вперто переходить на червоне світло. Хтось лізе без черги.

Інший приклад. Нащо блокувати Донбас? Нащо підривати колію? Ми що, будемо жити у стані перманентного Майдану? Постійний хаос і беззаконня? Просто якісь чуваки самовільно вирішили заблокувати рух на залізниці і назвали це патріотизмом. Повісили там синьо-жовтий прапор. Тепер кожен так зможе. От якісь вар’яти завтра підірвуть сполучення Львів-Перемишль, повісять державний прапор і назвуть це патріотизмом.Так не може бути. Не можна штовхати країну до прірви. Вона і так вже дуже близько до неї. Ми не можемо завжди і все вирішувати силовим методом. Для цього є парламент і уряд, поліція і армія. Не можна жити у стані перманентної революції.

Не можна вигнати одну людину з країни (яка прихопила з собою камаз доларів) і сподіватися, що завтра все буде добре. Так не буває і не буде. Обирати відповідально – ось що маємо навчитися. Думати головою. Ми живемо не у монархії. Ми обираємо владу всіх рівнів, з якою потім живемо, на яку потім нарікаємо. Якщо не вміємо обрати достойних – то на кого нарікати? А якщо нема достойних – то навіщо нарікати? Значить, така наша доля – злиденність, корупція, брехлива лицемірна влада, яка “там нагорі” з одною ціллю – бути поруч біля корита.

Тому треба визначатися. Або живемо як центральна Африка. Або як Західна Європа. Але щоб як та “омріяна Європа” треба років так 20-50 робити багато маленьких  і великих правильних виборів. Не гратися у майдани – “поганий президент? скинемо і поставимо нового. знову поганий? будемо 5 років на нього нарікати!” Треба навчитися будувати.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s