Р500. Святкувати чи не святкувати?

Святкувати чи не святкувати 500-річчя Реформації – це особиста справа кожного. Тут не має відповіді “так” чи “ні”. Це з тої самої опери, що і будь-яка подія.

Але. Дивує опір святкуванням. Чому б і ні? Адже після почину Лютера (Кальвіна, Цвінглі та інших) тисячі, а потім мільйони людей пізнали Христа – як доброго і милостивого Спасителя, Який помер за їхні гріхи. Реформація – це великий крок вперед, завдяки якому в християнську церкву прийшло багато добра і світла. Багато хибного було переглянуто і змінено.

Ось тут пишуть, що святкувати не варто.
Аргумент 1. Християни не святкуються розлучень.
What are you talking about?! Аргумент висмоктаний з пальця. Шлюб – це шлюб. А церква – це Божий інститут. Ніхто ні з ким не одружений “в церкві”. Не були одружені німці з італійціями чи протестанти з католиками. Просто один хлопець Мартин зрозумів, що спасіння Бог дає через віру безі діл, і що в католицизмі багато неправди. Спочатку він хотів це реформувати, але вдалося мало. Виникла нова церква, в якій було багато відроджених і щирих християн. Лютер переклав Біблію німецькою мовою. Він вів дискусію з “папістами” (так тоді називали католиків), і дуже часто (але не завжди) захищав саме біблійну точку зору. Паралель з розлученням явно не в тему.

Аргумент 2. Не годиться танцювати на кістках.
Ну Ви і загнули – порівняли 95 тез і Жовтневу революцію. У 1917 році в Петербурзі і всій Росії до влади терором прийшли справжні злочинці, які тримали в заручниках всю країну 74 роки. Це були лицеміри, які будували ГУЛАГи, органузовували голодомори, один одного убивали, і називали це “влада народу”. По моєму, провальна паралель. Католики палили протестантів, і інколи те саме робили протестанти – але ситуація не була симетричною. Ніхто нічого насильно не “протестантизував”, особливо католиків. Сполучені Штати були засновані великою мірою протестантами – і саме вони дуже часто наполягали на свободі совісті для всіх – і католиків і протестантів. Війни у Європі починали не протестанти. Вони майже завжди були жертвами. У варфоломіївську ніч 24 серпня 1572 року католики вирізали понад 30 тисяч французьких протестантів. Ви пригадуєте, щоб щось подібне робили протестанти з католиками? Я – ні.

Аргумент 3. Канонізація отців Реформації.
Як на мене, то ніхто і ніколи не переплюне католицизм в канонізаціях. Канонізували цілі натовпи – від Марії до Іоана Павла ІІ. Як людина, що більшу частину життя прожила в Галичині стверджую – тут Марія є “четвертим членом” Трійці. Гадаю, щось подібне в Польщі, Італії, Франції – хоча перевірити не мав нагоди. Звичайно, проблема “культу людини” є і у багатьох протестантів… Але масштаби, панове, геть інші.

Аргумент 4. Плоди.
Істина, шановні, не у конфесії і не у течії, а у Святому Писанні. Я знаю багатьох католиків, які вірять у “правильну” Католицьку церкву – але на практиці вони часто не вірять у більшу частину її віровчення. “Істина єдина” і “Ми правильні, а Ви ні” – це два різні твердження. Католицизм навчав і навчає досі багатьох антиєвангельських концепцій (від спасіння через діла до культу святих, поклоніння мощам і т.д.). Що насправді має значення – формально бути у великій церкві-організації чи поклонятися Богу-Отцю в Дусі й істині? Не розмір церкви має значення і не її приналежність до Риму. Рим, кажучи чесно, це лише одне з великих християнських міст перших століть. Нічим не поступалися Риму Антіохія, Александрія, Єрусалим, Контстантинополь. Але Ісус (як і потім Павло) чітко навчали, що в епоху церкви має значення не місце поклоніння і не формальна приналежність до “організації”, а стосунки з Богом.

Аргумент 5. Чого хотів Лютер?
Теза стара як світ. Але навіть до 1517 року існувало поділення на західну (римську) і східну (візантійську, грецьку) церкви. Якщо людина хоче коротко і ясно пояснити хто вона і у що вірить – тут цілком підійде якесь слово. Звичайно, говорити що Ісус, Павло, Петро і Яків були протестантами так само смішно, як і те, що вони були католиками (чи православними). Тим не менше, якщо мої погляди на 90% (наприклад) співпадають з баптистами – чому б мені себе інколи так не називати? Мова ж не про те, що Лютер важливіший за Христа. Зрештою, я до Лютера прямого відношення не маю, навіть якщо розділяю частину його поглядів.

Насамкінець. Я дуже добре усвідомлюю, що у протестантизмі є багато різних проблем – великих і маленьких. Точно можна сказати і те, що серед католиків (і православних) є відроджені люди. Так само як і серед протестантів, мабуть, дуже багато невідроджених. Але мова не про це. Мова про те, що поділ на табори в певному контексті набуває змісту. Апостол Юда “благав боротися за віру, раз дану святим” – тобто відстоювати євангельське (Боже і біблійне) віровчення. Вчення має значення. Практика має значення. Все має своє значення.

І знову – святкувати Вам 500 років з дня Реформації – цілком Ваша справа. Але якщо Ви “проти” – наведіть правдоподібні аргументи.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s