Католики нам закидають, що це все суб’єктивізм. Натомість має бути покора тому, що навчає церква. Нещодавно з’явилась стаття, де пояснюється, чому не треба святкувати Реформацію. Зокрема, вказується, що Лютер – це аж ніяк не “другий Франциск Ассизький”. Аргумент такий: “Коли тодішній Папа назвав Франциска жебраком і послав у хлів до свиней, той без роздумів це зробив. А чи був здатний — і тим більше чи хотів цього — Мартін Лютер?”
Думаю, не готовий, принаймні точно не готовий “без роздумів”. Перефразовуючи відомі слова Лютера: якщо я не переконаний свідоцтвом Писання і ясними доказами розуму, що мені треба йти до свиней, чому я повинен туди йти? Якщо це суб’єктивізм, то я безкінечно радий такому суб’єктивізму.
Щось схоже – у цитаті Ігнатія Лойоли, яку я нещодавно наводив: “Щоб у всьому слідувати істині, необхідно завжди бути налаштованим вірити, що те, що я бачу білим, є чорним, якщо ієрархічна Церква так визначить”. На противагу цьому, реформатори говорили, що церква не може зв’язувати совість людей. Якщо це суб’єктивізм, то я безкінечно радий такому суб’єктивізму.

І важливо розуміти ось що. Якщо католик висловлює готовність називати біле чорним (навіть тоді, коли біле йому здається білим) тільки тому, що так навчає його “ієрархічна Церква”, якщо католик вирішує “без роздумів” іти до свиней, коли це йому накаже Папа, то це його рішення не менш суб’єктивне, ніж рішення протестанта не йти проти своєї совісті й не змушувати інших до цього. Ані в природі, ані в Писанні немає нічого “об’єктивного”, що б змушувало людину покорятися папі. Якщо людина вирішує покоритися авторитету церкви – це її рішення не менш суб’єктивне, ніж рішення протестанта не робити цього.