Зараз цікава тенденція серед молоді – релігія (та чи інша) мало її, молодь, цікавить. Молоді активні люди шукають себе в чому завгодно – самореалізації, мистецтві, філософії, громадській чи політичній діяльності, бізнесі, науці, розвагах… І з кожним роком тенденція все сильніша – активну і креативну молодь однаково не хвилює ані католицизм, ані протестантизм, не кажучи вже православ’я… Світоглядно вони вибирають постмодернізм/релятивізм/агностицизм/атеїзм і т.д. (Звичайно, УГКЦ веде певну роботу з молоддю, але докорінно ситуацію це не переламує)

Ще років 20 тому Львів був заслужено “столицею” українського греко-католицизму. Більшість людей (і молодь здебільшого теж) вірили в спасіння через діла (релігійність, обрядовість, милосердя і т.д.). Така людина вірила у важливість діл для спасіння, і також – віри, як додаток. Протестант міг вести дискусію з католиком про природу і характер віри, пояснювати значення і жертви Христа. Але обоє у віру/діла і особу Христа вкладали те саме, грубо кажучи. Тобто мали більш-менш схожий вокебуларі.

Сьогодні все геть не так. Сучасну молодь взагалі мало хвилює якою є правильна християнська сотеріологія (вчення про спасіння) – віра+діла чи віра+0 чи ще щось. За великим рахунком молодь не цікавить ані сама віра, ані діла віри.

Також бачимо таку тенденцію – абсолютна більшість глибоко релігійних людей … як би це акуратно написати … дещо маргіналізована. Я маю на увазі, трохи сама себе маргіналізувала. Дуже багато релігійних людей самі звели свою релігійність до двох-трьох елементів християнства, надмірно гіперболізуючи їх, і водночас – повністю усунулися від громадського чи іншого життя міста/краю/країни. Неможливо не помітити, що “просунута” спільнота регулярно підколює (тролить, піджартовує) таку поверхневу релігійність як багатогодинне стояння у черзі до плащаниці абощо. Зокрема, у фейсбук.

З одного боку розумію, що те, що вони тролять – не християнство взагалі. З іншого – для багатьох це і є християнство. І таке християнство не сприймається людьми творчими та думаючими.

Що робити, я не знаю. Я взагалі думаю, що постмодернізм і гіпертолерантність є головними загрозами на найближчі 20 років будь-якого християнства – і протестантського зокрема… Мабуть, як пишуть тямущі люди в соцмережах – ми живемо в постхристиянську епоху, і нам треба навчитися жити в ній. Часи середньовіччя минули – подобається нам це чи ні. Католицизм вже не має тої влади, яку мав колись. І протестантизм не має. Ніяка церква вже неавторитетна (хоч в Україні церкві все ще довіряє частина суспільства).