Медицина у Львові, яка вона є…

Portrait of a doctor with two of her co-workers talking with a patient in the background

Чи довго чекати на нову і кращу медицину? Знає тільки Бог

Наша маленька дитина покашлювала, отож ми прийшли на прийом до дитячого лікаря. Взагалі у нас є “свій” лікар – тобто, лікар, яка відповідає за нашу вулицю. Але в той день вона була зайнята – принаймні, вона так пояснила. Зайнята подаванням звітів. “Я сьогодні не працюю, я подаю звіти”. Отож, наша лікар подавала звіти. Цілий день. Щоправда, потім я своїми очима бачив, як вона пішла додому – о 13-ій годині.

Ми пішли в інший кабінет. Там нам були не особливо раді. Але все ж таки інша жінка-лікар оглянула нашу малечу. Вона вела себе досить зверхньо і грубо. Складалося враження, що вона робить нам велику послугу. Не що вона на державній роботі, а ми платники податків, з яких вона отримує зарплату (маленьку чи велику – байдуже). А саме вона нам робить велику послугу. Вона неохоче все пояснювала. Стиль спілкування був такий: доросла тьотя сварить молодих батьків, які захотіли мати ляльку і завели собі дитину. Врешті-решт вона виписла нам ліки  і ми пішли. Враження були не найкращі від відвідування.

І я не знаю – скільки ще нам чекати на “покращення” вже сьогодні. Але роки йдуть, уряди змінюються, а все стоїть на місці. Невже не можна зробити так, щоб лікар була зацікавлена і вмотивована працювати з клієнтом? Прив’язати її з/п до кількості відвідувачів абощо. Все ж можна вирішити, якщо бажання є.

А так після відвідування наших лікарень не хочеться ні жити ні вмерти…

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s