Мій нічний діалог з православним

Православ'я і протестантизм. Діалог можливий?

Православ’я і протестантизм. Діалог можливий?

Одна справа варитися в своєму протестантизмі, друга – вести діалог з людиною, яка має сильні (але дещо інші, ніж ти) переконання про віру і діла, про церкву і Ізраїль, про Писання і передання.

З дозволу мого співрозмовника публікую наше листування на духовні теми. Може, комусь буде цікаве і корисне.

Чем-то [ця організація] напоминает мне церковь “святых последних дней”, они же мормоны, они же очередная “христианская” религиозная организация из Америки. Что в России, что в Финляндии – тащили меня вечно на какие-то тренинги/семинары/конференции/встречи/молитвы/изучение английского языка. После нескольких попыток выразить мое несогласие с их доктриной пришлось покинуть их компанию, сказал прямо что считаю Истиной учение лишь православной Церкви, выражающейся в моем случае в причастности к Русской Православной Церкви, а английский язык – сказал – и так знаю, потом вроде отстали =)

а чому “християнська” у лапках? що саме є маркером справжньої християнськості?

порівняння некоректне, тому що мормони це псевдохристиянський культ, який заперечує основи християнства (Трійця, спасіння через віру, канон Біблії, божественність Христа). я не захищаю ССХ, просто це місія, а не церква.
стосовно істинності православної церкви можемо якось поспілкуватися.
тільки мені здається, що правильно ставити питання не яка церква правильна, а що є авторитет (Біблія) та у кому спасіння (Христос).

Ну, ты сам ответил, мормоны отвергают Святую Троицу, поэтому они не могут называться христианами, т.к. не признают Божества Христа и его равноценность Отцу и Святому Духу.

Ну, в США довольного много организаций, как христианских, так и псевдо. Я точно во всех не разбираюсь, только с СИ и с мормонами сталкивался.

Согласно Православному учению вселенская Церковь и есть Христос (вернее Тело Христово на земле), и Она одна вселенская (Она же есть Тело Христово на земле, на которого от Отца сходит Святой Дух (а не как у католиков и от Отца и от Сына), столп и утверждение Истины и т.п.), в Писании и Предании есть несколько признаков, которыми должна соответствовать видимая часть вселенской Церкви на земле (фиксация,  охранение и передача Писания и Предания, непрерывность рукоположений, евхаристическое общение, непогрешимость, сохранение веры, святость, апостольность, ну и некоторые другие, в символе веры срезюмировано =)).

от так сходу можеш сказати де в Біблії написано, що Дух Святий походить від Отця через Сина а не від Отця і Сина? :)

а про неперервність рукопокладання?
а у католиків перервалося рукопокладання?
а у лютеран?
все це джунглі. про них можна (і треба) спілкуватися.
але я б радив про інше подумати – я православний тому що православ’я істинне чи я кажу, що православ’я істинне, бо я православний (тому що народився в країні, де православя домінує)
я багато разів спілкувався з різними людьми на різні духовні теми.
особливо з людьми з галицьких сіл, де майже завжди є одна єдина церква (католицька або православна) і люди вважають, що саме їхня віра правильна (відповідно, католицька або православна). мова про те, що коли людина народжується в релігії, то їй здається що її релігія має сильні аргументи чому ця релігія правильна, а інші ні.
це можна застосувати і до протестантизму, звісно.
дуже багато протестантів протестанти тому, що народилися в таких сім’ях.
а все це я пишу тому, що людина має шукати істину, а не триматися за свою релігію.
стосовно передання, то воно всюди є, і всюди своє. навіть у молодій протестанській церкві, якій 10-20 років там вже своє передання (традиції, тобто).
одразу скажу, що вірю, що серед католиків і православних було і є чимало спасенних людей.
Писание – и есть часть Предания. Оно же не было записано сразу же. Оно было записано и собрано из очень многих текстов, в том числе апокрифических, записано и соединено в канон Православной Церковью. Но остальное Предание, которое не вошло в Библию, Церковь не отвергает, поэтому существует вывод, на основе Библии, консенсуса святых отцов, литургических текстов, вылившийся в итоге в символ веры, принятым Вселенским Собором, который римокатолики нарушили, что святой Дух исходит от Отца к Сыну.

Про непрерывность рукоположения в Писании есть довольно прямо. Об этом довольно подробно говорит отец Стеняев в своих многочисленных диспутах с протестантами. Так же можно просто загуглить “признаки Церкви в Библии”, т.к. протестанты зачастую отвергают священное Предание.

У римокатолики сохраняют непрерывность рукоположений, но они исказили основные самые важные догматы веры и ошибочно считают непогрешимым папу, а не Церковь. В целом, на непрерывность рукоположений могут претендовать лишь Православная Церковь, римокатолики, а также древние восточные монофелитские, монофизитские и несторианские “церкви”.

Лютеране, как и все протестанты и неопротестанты, не имеют непрерывности рукоположений. Основатель баптизма вообще крестил сам себя.

Разумеется, все конфессии будут утверждать об истинности именно своей конфессии. Но это же не отменяет, что какая-то конфессия должна все же быть истинной, т.к. все одновременно истинными быть не могут, и “все понемногу в чем-то правы” тоже быть не может, т.к. дьявол не может одолеть Церковь земную вплоть до самых последних дней. К слову, я не был никогда лет до 20ти каким-либо серьезно “православным” или
“верующим”, не смотря на то, что родился и вырос в России.

Если брать изначальное значение слова “религия” от латинского “religare” им. в виду “связывать” “соединять” именно с Богом и божеством, а Он, как известно, и есть Истина и жизнь, то поиск или “держание за” религию и можно вполне назвать поиском или “держанием за” Истину =)

Наверно, мы говорим о разных типах “предания”. В Писании указывается вполне конкретное “Предание”, так и пишется “научите СЕМУ Преданию”, “держитесь СЕГО предания” и т.п., то есть вполне конкретная благая весь, и не любое предание вообще. Именно поэтому часть апокрифов и была отвергнута Церковью (но не все, кстати, апокрифы по определению ложны, Дидахе, к примеру, Церковью не отвергается). Не уверен, какие именно отношению к той благой вести имеют новые протестанты и “неопротестанты” с новым “преданием”. То есть, это не просто “традиция”.

К сожалению, я думаю, что спасается меньшинство и среди православных, т.к. все люди немощные. Да и в Писании так и сказано, что лишь малое стадо спасется. По посмертной судьбе инославных у Православной Церкви есть дискуссия, но тяготеет доктрина, что вне Церкви (истинной, которая вселенская) Спасения нет, ибо эта Церковь – и есть Христова
(его Тело Христово на земле), а к Отцу никто не может попасть, кроме как через Сына.

ми можемо з тобою ще довго сперечатися. важливе інше. якщо ти віриш, що Ісус Христос помер за тебе і завдяки цьому і тільки цьому ти маєш оправдання перед Богом – ти будеш у вічності з Богом, а якщо ні (наприклад, надієшся, що тебе спасе твоя правильна конфесія, бо у неї є передання чи рукопокладання) тоді ні.

я сам добре знаю, що серед протестантів є тьма людей, які хочусть спастися правильністю своєї конфесії. і це велика трагедія. є і ті, хто додає до віри діла, нібито жервти Христа недостатньо.
аргументи православ’я мені чудово відомі. на мій погляд, вони не переконливі. православ’я торочить, що воно єдиноправильне, як і римська церква торочить. але парадигма “правильна церква” неправильна. та помісна церква, до якої я належу, вона ані єдиноправильна, ані найкраща. вона просто частина великого всесвітнього тіла Христового.
в Україні дуже багато православних людей. і справа не лише в тім, що їхні діла не мають жодного стосунку до їхньої номінальної віри. трагедія в тому, що ці люди (в більшості) не вірять, що завдяки Христу вони можуть даром/безкоштовно отримати спасіння. ті, які релігійні, “заробляють” спасіння добрими ділами. тобто шукають спасіння не у Христі, а у собі – оце і найбільша трагедія. бо це значить що Христос для них не Спаситель, а просто частна їхньої релігії. що вони не надіються на Христа у питання спасіння.
і я думаю, що істина всюди по трохи, але взагала вона у Писанні. церква наповнена людьми, а люди грішні і помиляються. православ’я на себе багато бере, якщо думає, що вона “саме та правильна конфесія”.
но тяготеет доктрина, что вне Церкви (истинной, которая вселенская) Спасения нет, ибо эта Церковь – и есть Христова
(его Тело Христово на земле), а к Отцу никто не может попасть, кроме как через Сына.
поза всяким сумнівом! проблеми починаються тоді, коли ми одну конфесію називаємо церквою. церква – це сукупність віруючих у Христа людей. і таких є дуже багато і серед католиків, і серед протестантів. вони і є церква. вони у Христі.
зверни увагу – до Отця потрапляють через Сина. а не через Православну церкву.
тому якщо ти віруєш, що Христос помер за тебе, ти – церква (тобто частина церкви). а якщо не віруєш, тоді ти за межами церкви. будь ти хоч 10 разів православним. :)

Олега Давиденка я прочитав ще років 5-7 тому.

я взагалі думаю, що православ’я сильне і цікаве своєю властивою теологією (вчення про природу і характер Бога).
а от сотеріологія, на мою думку, відійша від Писання.
спасіння у Христі.
Ты мне сейчас излагаешь протестантскую доктрину sola fide, я полагаю =) Лютер обосновывал ее одним вырванным из контекста не только предания, но и остального писания, предложением из Библии =)
Православная Церковь не разделяет учение римокатоликов о спасении через добрые дела, породившие индульгенции, но и “только верой” тоже не разделяет. Вера – это важная часть, ступень к спасению, но не единственная. Если изложить православной учение о Спасении вкратце – то человек должен обожествиться, соединиться с Христом в Его Церкви, через таинство Евхаристии, то есть соединиться физически, через таинство покаяния и отвержения беззакония.Кстати, с чего ты взял, что римокатолики считают, что “они единственно правые”? =) У римокатоликов нет ни одной претензии к православному учению, они даже не называют нас еретиками, только схизматами, то есть вероучительно с нами соглашаются, якобы просто мы не признаем власть папы. Другое дело, конечно, что в обратном направлении мы так не считаем =)Поместные Церкви – это часть Вселенской Церкви, это значения не имеет. Это просто выражение Вселенской Церкви на конкретнй земле, для конкретного народа-народов.Истина не может быть заключена в какой-то книге. Даже в Писании. Христос нам не книгу принес, а всего Себя =) Нельзя спастись через книгу =) Спасение возможно лишь через Сына. Через Его Тело Христово на земле, если конкретнее.Люди, конечно, грешны. И могут ошибаться. Но Церковь Соборная, как соборный институт, непогрешим, и ошибаться не может. По крайней мере, мы верим в это, и обосновываем эту веру словами Христа, что врата ада не смогут одолеть Церковь ни в один момент времени.У Церкви есть довольно много определений, довольно много признаков в Писании. Это далеко не просто “сообщество людей, верующих в Христа”. В Писании есть довольно много признаков Церкви. Да и “вера в Христа” должна быть правильной, неискаженной. Конечно, человек сам по себе не может не исказить, т.к. все немощны, но Церковь, как институт, как я
уже говорил, непогрешим, и допустить никаких искажений не может, т.к. сам Дух Святой охраняет свое Предание.Разумеется, через Сына. Но Церковь Вселенская – и есть Тело Христово на земле. Столп и утверждения Истины на земле. Это строки из Библии. Ты же помнишь, Кто называл себя Истиной? =)
Ну, как ты знаешь, учение Православной Церкви не ограничивается одним Писанием, да и Писание должно трактоваться только тем, кто это Писание написал, а писала его Православная Церковь, опять же. Поэтому для нас важно также Священное Предание, то есть и творения Святых Отцов, постановления Святых Вселенских Соборов, жития святых, литургические тексты, все то, что освящено Самой Церковью.
Мне кажется, погибший отец Даниил Сысоев довольно подробно разбирает
вопрос “спасения” и “искупления” в контексте и Писания и Предания.

Міша, справа не в Лютері.

Вчення про спасіння через віру – центральне в Євангеліях і посланнях. Треба бути дуже упередженим, щоб не помітити його.
“через таинство покаяния и отвержения беззакония” = тобто через діла, просто іншими словами.
і як – ти вже обожжився? на скільки відсотків?
що написано у 1 Ів. 5:11-13? хто обожився чи хто вірує?
у тебе традиційна православна риторика.
Біблію писали не православні, а Старий Завіт євреї. а новий апостоли і їхні учні. і перші і другі мали дуже опосередковане відношення до Московської церкви.
Римcька церква багато століть навчала, що саме римський священик є вікарієм, наслідником Христа, Петра і все таке, і що всі мають коритися йому, папі.
Слово Боже тому і Слово Боже, що воно від Бога. церква лише інструмент як діяв Бог. не церква надає авторитет Писанню, а воно їй. інакше замкнене коло – ми написали Біблію, а вона говрить, щи ми правильна церква.
до речі, моюз з Христом відбувається миттєво після увірування. це не процес а негайний факт.

Я не совсем согласен, что учение о спасении через веру “центральное”. Вера, естественно, важна, но для спасения мы находим много условий в Писании, это и второе рождение от воды, и вера, и дела, и главная, центральная ступень в пути спасения, которая особенно подчеркивается Церковью – обожествление и соединение со Христом через таинство евхаристии (ПриЧАСТия). Именно поэтому учение о евхаристии в Православии очень консервативно.

Дела являются одной из ступеней к спасению. Т.к. если человек верит в Христа, как в Спасителя, но не следует его заветам, то он не сможет спастись, к сожалению.

Нет, я не обожился, на сколько процентов не знаю =) Но мы же сейчас говорит об общем, а не о частном.

Ветхий Завет писал народ Израилев – предтеча Православной Церкви =) Библию писала православная Церковь, конечно же, это же она утвердила ее канон! Откуда ты знаешь, что Библия – это Библия? =))

Апостолы и их ученики – и есть Православная Церковь. Русская Православная Церковь есть часть вселенской Церкви, созданной Христов, в которой Писание фиксировали и Павел, и другие апостолы и их ученики.

Я не совсем согласен с утверждением, что “Церковь – инструмент”. В Православной догматике, которая основывается на Писании, Церковь – это и есть Сам Христос, а не просто какой-то инструмент или путь. Ведь “Слово Божие” – это и есть Христос. Не “слова Христа”, не “слова Божии”, а слово САМО БЫЛО Богом, как ты сам знаешь. То есть, оно не ОТ Бога, оно и ЕСТЬ Бог.

Смотря что понимать под “уверованием”. К сожалению, всяк человек – ложь, а ложь не может соединится с Истиной, как и Павел до крещения ослеп от одной только попытки увидеть Христа. То есть формальное признание Христа и вера в спасение через него не может гарантировать Спасения той же час, если конечно, ты 100%-но гарантируешь, что после этого признания человек не избавится от лжи к себе, не совершит ни одного греха, ни одной плохой мысли и т.п. Это вроде маловероятно. Поэтому Православная Церковь считает, что для спасения необходимо именно соединение с Христом через веру (крещение), очищение себя от скверны (таинство покаяния), и физическое соединение с Христов (таинство причастия), то есть человек грешный не может “соединиться” с Христом, т.к. он просто сгорит при этом. Чтобы избавиться от греха как раз и создана Церковь, где покаяние и причастие. Я тебя уверяю, даже если ты отвергаешь Священное Предание, и в Священном Писании говорится о гораздо большем, чем о простом факте, что ты поверил в Спасителя =) Иуда тоже поверил же, и что с ним произошло.

я б на кожне речення написав контраргумент.

але зацікавило останнє – а де написано, що Юда увірував?
Ні, Міша, це все спекуляція.
те, що ти пишеш це і є віра+діла, тобто треба робити правильні речі, ходити в правильну церкву, той самий католицизм, тільки в профіль.
віра сама по собі не спасає. спасає Христос. а віра це умова на спасіння. людині зараховується праведність Христа. якщо ж вона відвертається від Христа, його благодаті, його вічного життя, кажучи, що вона хоче те вічне життя заробляти (за участю якоїсь віри) то це неможливо.
Ізраїль не був предвісником православної церкви. і римської також. і протестантської. Ізраїль це Божий народ, в якого велике минуле і є майбутнє.
розумієш, віра і діла це не просто категорії, якими треба хитро спекулювати. тут принципово що зробив Христос. я от вірю, що Він за мене помер. не за первородний гріх Адама, як вчить римська церква, і саме за мене. і через віру я маю вічне життя. процес “обожнення” як ти кажеш, або духовний ріст, служіння, ходіння з Богом – це процес всього життя. я можу дуже активно зростати, або так собі, але завдяки Христу я вже спасенний (оправданий, прощений). тому у мене нема сумніву де я буду після смерті – з Христом, Який помер за мене.
як саме ми знаємо що Біблія це Біблія? ну на це можна 30 с тексту написати. але мені якось дивно вірити, що саме завдяки Московській церкві. ти знаєш, що Київ, Львів, Галич отримали метрополію раніше, ніж Москва? що цар зробив патріархат через політичні причини? насправді, це дуже другорядне, бо токійська церква не краща і не гірша, ніж московська. так само, як єрусалимьска щодо якоїсь провінційної у Італії в перші століття н.е.. спасіння не корпоративне, а індивідуальне. по Москві ведмеді лазили, коли канон вже був. при чім тут Москва? що, Дух Святий переїхав з Константинополя до Москви у 1453 р. чи що?
звісно, православ’я має якісь пояснення на все – і на образи, і на монастирі і на все інше. але і Рим має пояснення і на папу, і на індульгенції, і на скульптури.
я нічого не відкидаю. просто є головне, а є другорядне. передання, традиції, праці отців цікаві і можут бути корисні, але це лише думки людей. а Святе Писання це Слово Боже, воно авторитетне. та і православних церков є на одна, а 10 чи 14 – вже і не памятаю точно. російська намагаєтьтся грати першу скрипту, але не завжди вдається.
розумієш, є речі фундаментальні – це Бог, Біблія. а де той “Третій Рим” – в Берліні чи Мехіко – не важливо. Ісус сказав, що поклонятимуться в дусі правді, а не на “цій горі”.
мене найбільше хвилює що православ’я підмінило простоту Євангеліє. Ісус казав, “хто вірує в Сина – має життя вічне”. а люди ве ускладнили “віра – це перший етап”, але є ще складна хитро-мудро заплутана релігія.

для мене тут головне питання – чи ти конкретно увірував в Євангелію, чи просто приєднався до православ’я.

бо ми можемо мати різні відповіді на сотні запитань, але все таки бути братами у Христі.
у протестантизмі є сотні течій, як тобі відомо, але для мене якщо людина увірувала в Христа це вже мій брат чи сестра (хоча я можу сильно не погоджуватися з дуже багатьма положенням віровчення чи практики). у мене є багато запитань і до харизматів, і до п’ятдесятників, але серед них точно є відроджені люди. моя сотеріологія не кальвіністська, але серед кальвіністів точно є дуже зрілі і посвячені християни, з якими можна і треба знаходити спільну мову.
я от не думав і не думаю, що моя церква правильна. навпаки, думаю, що вона має недоліки.
ось хороша книга. не знаю, чи в Росії можна купити
багато протестантів поважають Олександра Меня, я також. я читав його. поза всяким сумнівом людина була відроджена і ходила близько з Богом.

А Петр уверовал? Когда отказался от Христа?

Не “ходить в правильную Церковь”, а “быть ее частью”. Это разные вещи,
конечно же.

Ну, в римокатолицизме есть много общего с православием, но есть много
и противоречий. В данном случае важно то, чем отличается, а не чем
схоже. Не имеет же принципиального значения, сколько при попытке
перепрыгнуть пропасть ты не долетишь до другого края – 100 метров или
1.

Согласен, что вера – это условия для спасения. Но отнюдь не единственное.

Никакой “римской” или “протестантской” церкви не существует. Существует одна вселенская Церковь, она же и кафотическая (католическая), вселенская, апостольская, святая, православная. В Ветхом Завете очень много пророчеств именно о такой Церкви. На одно из пророчеств ссылается и сам Христос, Православная Церковь – это новый
небесный Израиль.

Христос умер за всех, конечно же, но спасены будут не все поверившие в это. Если человек и верит в это спасение, но ничего в этой связи не предпринимает и продолжает грешить, то он не сможет спастись, т.к. грех отделяет человека от спасения, а избавление от греха возможно лишь через покаяние и изменение самой природы человека. Это гораздо
больше, чем “духовный рост”, это обожествление человека. Я верю и я знаю, что Христос умер за мои грехи, но, тем не менее, я знаю, что если я не воспользуюсь данной мне возможностью покаяния для использования данного искупления, то я не смогу спастись.

Московский патриархат, немосковский, сербская церковь, греческая, иерусалимская, финская – это не имеет никакого значения. Это все части
единой вселенской православной церкви, состоящие друг с другом в евхаристическом общении. Московский патриархат таким же образом является частью этой вселенской Церкви. Канон Библии был утвержден Православной Церковью в третьем веке из многих разных текстов.

Да, есть вполне добротное, освященное самой Церковью богословие и по иконам, и по монастырям, и по другим вопросом. В том числе и по заблуждениям римокатоликов =) Все таки Православная церковь не первое столетие существует, и на подобные вопросы отвечает уже не в первый раз =)

Предание Церкви – это не просто “мысли людей”. Согласно Писанию, Церковь как соборный институт непогрешима, таким образом, если эти “мысли людей” приняты соборной Церковью, то значит устами этих людей говорит Святой Дух.

Сергей, у Русской Православной Церкви нет никаких богословских споров или расхождении в вероучении ни с одной другой поместной православной церковью. Святое Писание авторитетно, но оно взялось не из вакуума, оно взялось из записанного Церковью Писания. Кроме того, как я говорил, Христос дал нам нечто больше, чем просто какую-то книгу, Он дал нам Сам Себя, а через него Святой Дух.

Абсолютно согласен, никакой разницы, Москвы, Мехико, Киев или Стамбул. Все поместные православные церкви абсолютно равнозначны и вера в них абсолютно одинакова.

Христос сказал много вещей. Что касается Спасения. Надо смотреть на них всех, а не на только какую-то одну, будь то дела или вера =) Спасение возможно только во Христе, и кто не есть и не пьет Крови и Тела Его – тот не спасется. Это, если фундаментально. А за этим –
огромный пласт для обожествления человека. Поэтому, это не “мы усложнили”, это вы “упростили”, если так сказать =))

ы не можешь “присоединиться к православию” и при этом не “уверовать в
Евангелие” =) Это взаимоисключающие вещи.Все люди на этой планете братья, но, конечно, наша цель – смочь
назвать их братьями во Христе. Как ты уже слышал, в Православии мы
считаем, что Церковь – это и есть Сам Христос. Ну, то есть, это не мы
так считаем, это в Библии самой так написано =)
Александрь Мень имеет различные отзывы в православном сообществе, т.к.
в многом он занимал откровенно про-католическую позицию. Но это уже
внутрецерковная кухня, я б сказал, для стороннего читателя, я думаю,
он, естественно, будет очень полезен для большего понимания
Православия.
Петро увірував, але був невірним. вірувати і бути вірним – різні речі.
про кров і тіло – я думаю, мова не про причастя, а про символічне приняття Христа.
тобто я переконаний, що конкретне місце не про це.
в тому і проблема – що якщо так, то спасіння через обряди. а це не так.
На цьому наше листування закінчилося, бо я пішов спати
—– —– —–
UPD. Тут додаю коментар молодого католика.
Прочитав весь текст. Думаю це добрий діалог. Напевно не зміг би відповісти на всі питання, так, як це робили Сергій і Михайло, але цікаво що я, як католик, в дечому був більше згідний з першим а в дечому з другим. Для себе хотів би тільки уточнити питання про віру. Православні і католики іноді закидають протестантам, що вони упрощують дорогу до спасіння. Тобто кажуть достатньо тільки увірувати, а все решта Христос зробив за нас. І дехто (скажу за католиків, принаймні маю моральне право так робити) думає! що протестанти, після того, як визнали Христа за свого Господа і Спасителя, надалі живуть старим життям і не переймаються своїм постійним наверненням, мовляв Христос і так вже за нас все зробив. Ми ж знаємо що це не правда. Кожен християнин євангельських церков, який насправді увірував і триває у вірі досить добре дбає про свої вчинки і дії. Але пояснює їх як результат свого навернення, а не як умову спасіння. Ну якщо так, то для чого нам взагалі повертатися до цієї теми. Тоді видається більш болючий закид зі сторони братів протестантів, те що католики (можливо також православні) “спішать наробити багато добрих вчинків аби попасти на небо”. Було б дійсно сумно якби так католики вважали і вірували. Такий висновок ми можемо зробити, коли бачимо поведінку багатьох прихожан Католицької Церкви (чи то греко- чи то римо-), але так в церкві католиків ніхто не вчить. Принаймні тих кілька десятків священиків котрих я за життя слухав, ніхто нічого подібного не говорив. В церкві католиків вчать, що ми спасенні через кров Агнця. Тому варто говорити, що люди (між ними багато католиків) вибирають те, що їм зручніше, а не те чого вчить Церква і Христос. Вважаю що обвинувачувати цілу Катольцьку Церкву в перекручуванні Святого Писання (в цьому аспекті) некоректно.
Думаю ми християни одночасно різних церков і одночасно однієї Вселенської порадимо з часом з інтрепретаціями і надінтерпретаціями, хоча до цього ще далеко! В щоденному ж діалозі вважаю за доцільне докласти більше зусиль аби відкриватися один на одного і на голос Святого Духа.
Для себе я зробив висновок, що через кожну вітку християнства (протестантську, православну і католицьку) Господь діє.
Чому ми так поділені і так розколені в багатьох питаннях теж відомо. Століття ворожості і зарозумілості даються в знаки.
Але через такі діалоги ми також робимо крок до наближення, що не може не приносити радість.
Advertisements

One thought on “Мій нічний діалог з православним

  1. “Біблію писали не правоаславні, а Старий Завіт євреї. а новий апостоли і їхні учні. і перші і другі мали дуже опосередковане відношення до Московської церкви.” – 5 балів =)

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s