Як та чому працює Сколівська ДМС

Хочете робити паспорт - запасіться терпінням

Хочете робити паспорт – запасіться терпінням

Піти по закордонний паспорт дитини в державну міграційну службу – то великий челлендж. Ось чому.

Подав всі документи 12 квітня. Звичайно, приймати не хотіли одразу.

– А чого в нас подаєте? у Львові робіть паспорт. (Хоча я тут у Сколе зареєстрований.)
– у Львові черги, а нам з дружиною і дитиною скоро їхати в Білорусь. Та і за законом маємо право робити в будь-якій точці України.
– А де мама дитини?
– Якщо вона громадянка іншої країни, її присутність не обов’язкова.
– Розумієте, ми боїмося… Краще, щоб були обидва підписи – батька і мами… Ми боїмося… І в нас нове обладнання, ми ще не дуже вміємо працювати на ньому [!!! !!!].
– Якщо Ви не приймете документи, я подам на Вас скаргу.
– Ну, гаразд… Ідіть оплачуйте мито.

Тобто документи я таки подав. Чиновниці наголошували, що прийти треба через 20 робочих днів, хоча знайома юристка каже, що “20 днів” означає “20 календарних днів”. Ну, нехай.

Прийшов я через 20 робочих днів.

– Чи можна забрати паспорт? Прізвище Чепара.
– Нема у нас Вашого паспорту.
– А коли буде?
– Приходьте після четверга, а ще краще в суботу – ми в суботу документи видаємо.

Окей, приїхав до Львова, де постійно живу і працюю. Через тиждень знову в Сколе. Відстояв у черзі 1.5 год.

Всього три кабінети. В першому працюють двоє – керівник та працівниця, в другому теж двоє. В другому ж кабінеті стоїть обладнання – принтер, сканер, фотоапарат і т.ін. Там роблять фото на документи і там же видають.

Поки стояв – чого тільки не наслухався. Але найцікавіше слухати самих працівників ДМС.
“Чого то всі в Сколе документи роблять?! Навіть з Франківщини до нас приїжджають – бо в нас нема людей.. Та у нас море роботи! Ще і чужі люди.”
“Ми паспорти видаємо у суботу”
“Ми працюємо до 17.00”
“Ми працюємо до 17.30”
“Ми працюємо до 18.00”

Отже, керівниця мене побачила в коридорі і спитала “Мужчино, а Ви на що чекаєте?” – “На паспорт дитини, прізвище Чепара”.
“Добре” – киває вона і кудись йде з приміщення ДМС.

В приміщенні залишаються троє. Сказати, що вони не працюють не можу – всі троє щось роблять. По телефону не балакають, каву не п’ють. Але працюють повільно – це моя суб’єктивна думка. На кожну людину витрачають 15-20 хв.

Нарешті, моя черга.
“Вам що?”
“Паспорт дитини”
“Всі паспорти у першому кабінеті в сейфі, а ключі в керівниці”
“А керівниця де? Коли прийде?”
“Пішла лікувати зуби. Але ще прийде” [!!! !!!] – спокійно відповідають мені.

Добре, що я не здався і пішов у той 1-ий кабінет.
Пяснюю що і як. Працівниця телефонує керівниці: “Коли прийдеш?” – ну і т.д. Потім йде до якоїсь коробки [увага – не до сейфу!] і видає мені паспорт!
“В другому кабінеті ще підпишіть папери”

Як відповідальна і чесна людина я не тікаю з паспортом, а йду під двері 2-го кабінету. Через 10 хвилин з 1-го кабінету виходить працівниця, заводить мене в 2-ий. Там я підписую документи, які мав підписати ще 12.04 – якесь прохання про платну послугу і анкету, на якій є дані (наприклад, латинкою ім’я моєї дитини, хоча мене мали спитати яку транслітерацію я хочу ще при поданні). Врешті-решт я все підписав і пішов.

Кілька ключових моментів
– Чиновники не розуміють, що завдяки людям у них є робота. Те, що приїжджають з інших населенних пунктів – право громадянина не бути “на ланці” і у своєму місті-селі. Маю право бути зареєстрованим на Закарпатті, а жити в Києві чи Херсоні – і там документи робити, де хочу я.

– Не може чиновник лікувати зуби в робочий час! Йому платять щоб він сидів на роботі і робив роботу.

– Не можна лошарити людей байками “ми видаємо документи в суботу” або “ми працюємо до 17.00”. В розкладі ясно написано, що в понеділок вихідний – це для лікування зубів, а в вівторок робочий до 18.00 – це щоб працювати.

– Мені дали в руки паспорт, і я міг спокійно втекти з ним. З одного боку кажуть “паспорт в сейфі”, з іншого дають в руки навіть без підпису. Свій внутрішній паспорт я таки не пред’являв, хоча мав його в кишені.

Тепер 2 слова про Президента. Я б його тут не згадував, але дехто у всіх бідах звинувачує саме його – людину, яка 3 роки очолює нашу державу.

Звісно, доля відповідальності на ньому є. Так само і на голові ДМС, на керівниках різних рівнів. Можливо, на ситуацію міг би вплинути голова ОДА або РДА, прокурор чи ще хтось. Але є і суспільство. Республіка відрізняється від монархії тим, що влада належить народу, а народ обирає Президента і парламент (П/П), яким і делегує владу. Ці П/П мають діяти в інтересах народу, країни, але дуже часто діють у власних. Люди, на жаль, обирають негідних людей, які ніколи не поспішали служити країні. Людей, на даль, часто купують або гречкою або риторикою (лівою, правою, ще якоюсь).

P.S.
Позитив в історії є – в приміщення для людей поставили 4 стільчики, щоб вони не стояли, а сиділи, коли чекають. Це я без іронії. Стільчики важливі.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s