1. 1 Кор. 12:3, Павло каже, що ніхто не може визнати Ісуса Господом, як тільки Духом Святим, відповідно віра (або визнання Ісуса Господом) можлива тільки через Духа.

Звичайно, Дух Святий мотивує і стимулює прихід до Христа. Але цей текст, строго кажучи, не говорить, що Дух Святий безумовно дає віру одним, а іншим не дає.

2. Рим. 8: 5-7, написано, що справа добра це та, що кориться Божому Закону, який ніколи не змінювався і був підсумованим Ісусом (Мт. 22:35-40). Відповідно ніякої доброї (мається на увазі, що відповідність Божому Закону визначає добру справу) справи (з Божої точки зору) людина виконати не може.

Якщо Ісус вважає любов до ближнього другою найважливішою заповіддю, то хіба ми не бачимо тисячі проявів любові до ближнього у невіруючих? Хіба люди не здатні жертвувати собою (на війні чи у мирний час) заради життя, безпеки чи комфорту інших людей?

3. Ефесян 2 розділ і ще багато місць говорить про те, що ми були духовно мертві, але стали живі (відродженні згори), так як дитина не може обрати чи їй бути народженою, людина не може обирати коли їй бути народженою згори, адже вона є духовно мертва, не духовно пошкоджена, а мертва, мертва людина нічого не вирішує.

Відповідно не відродженна людина немає вибору, що робити, вона може чинити тільки гріх (в розумінні, справу, яка не відповідає Божому Закону, адже написано, що ніхто не спромігся його виконати, адже всі через нього пізнають гріх Рим. 3:20). Вона має вільну волю, робити що завгодно, але в глобальному значенні ніякої, адже, що б вона не зробила це буде гріхом. Так само можна сказати і про Бога, він має вільну волю, але все що Він би не зробив буде праведністю.

Духовна мертвість означає неможливість мати стосунки з Богом, а не неможливість робити будь-яке добре діло. Зрештою, а як духовно мертві люди можуть грішити? Вони ж мертві?Рим. 3:10-20 навчає нас не того, що всі без винятку вчинки людини злі, а того, що всі люди без винятку робили злі вчинки. Наприклад, “язиком своїм кажуть неправду” – це не значить, що все, що говорить людина, завжди неправда. Багато людей ніколи нікого не вбивали, а деякі навіть спасали життя іншим (лікарі, пожежники, військові, поліціянти і т.ін.). Бог засуджує людей за ті гріхи, які вони насправді робили, а не приписує їм те, чого вони не робили.

Бог робить праведне, а не робить щось, і проголошує це праведним. Бог це не всесильний диктатор, який заставляє всіх прийняти Його стандарт лише тому, що Він Бог. Бог насправді добрий, справедливий і люблячий – це його природа. Бог виявляє свою сутність.

Людина не народжується за власним бажанням, але паралель духовне народження – фізичне народження є не абсолютна. Не можна сказати, що людина захотіла і народилася духовно, тому що таку дію здійснює Бог. Але “здійснює” тут означає забезпечує можливість, тобто надприродним чином відроджує людину. Віра людини є реакцією на дію Святого Духа, але занадто механіховувати (“віра це просто вибір”) теж буде неправильно.