Завжди є теми, які поділять будь-яке суспільство приблизно навпіл. Або якщо не навпіл, то десь 40*60 чи 30*70. Але навіть якщо Ви маєте у своїй країні 25% дуже затятих прихильників чогось, то це вносить неабиякий розкол у суспільство.

Аборти – тема стара. Коли вона виникає десь у фейсбук, то одразу знайдуться десятки чи сотні підтримати “право жінки на вибір” і приблизно десятки-сотні незгодних, які назвуть це вбивством.

Як на мене, то одна з найкращих (тобто найуспішніших) стратегій сил темряви – це передефініційовувати дефініції.

Наприклад, всі люди погодяться, що свобода – це добро, а рабство – зло. Тому, якщо повернути будь-яку проблему в площину в площину свобода/рабство або право на вибір/відсутність вибору для багатьох це буде тотожнім біле/чорне або добро/зло.

Кожен знає, що до народження дитинки в лоні матері проводить 9 місяців. За ці 9 місяців вона формується і на різних етапах вчиться робити різні речі – чути голос матері, рухати ніжками-ручками, торкатися личка. Всім (нібито) зрозуміло, що дитина не стає людиною в мить народження, тобто появи на світ. Дитина просто переходить з одного способу життя в інший. Там вона теж жила, але по-іншому. А після народження – дихає і харчується не так, як до народження. Це очевидні речі.

Натомість захисники абортів переконують нас, що право робити аборт – це право жінки на вибір, а відсутність такого права – страшне зло. І тут у мене виникають одразу кілька думок.

А хіба дитя просто так з’являється на світ? Само себе зачинає? Хіба цьому не передує інтимне життя жінки? Хіба в зачатті не беруть участь і тато і мати дитяти? Хіба вибір не має наслідку? Отож якщо жінка (і чоловік) мали близькість, то мали б і розуміти, що це і відповідальність, і наслідки. Це я до того, щоб любителі “вибору” частенько забувають додати “відповідальність”.

Друге. Це тіло жінки і вона може робити з ним, що хоче. От тут я б посперечався. Я не бачив жінок, які так гаряче відстоюють право зламати собі руку, ногу або відпиляти голову. Чому ж, коли мова йде про “ще одну частину їхнього тіла”, вони  так гаряче відстоюють право убити цю “частину їхнього тіла”? Причина очевидна – коли маля народиться, його треба годувати, одягати, водити в школу. Це цілий пакет дій та подій, а не просто “частина тіла”. Тому жінка часто лякається і вигадує надскладну філософію про вибори, частину тіла і все таке. Але не в тому річ. Просто вона не хоче бути відповідальною матір’ю.

Третє. Площина чоловік/жінка. Прихильники абортів часто подають проблему в такому світлі, нібито деякі злі чоловіки приймають закони, які обмежують права добрих жінок. А інші (злі) чоловіки безвідповідально зачинають дітей, а потім самі ж тиснуть на жінок, щоб ті робили аборти. Агов, почекайте! Безвідповідальність це риса, яка властива і чоловікам, і жінкам. І ті, і інші бувають відповідальні і безвідповідальні. А якщо чоловік навпаки, хоче дитину, а жінка ні – це змінює справу? Адже такі випадки бувають. Насправді вбивати чи не вбивати дитинку в утробі матері це одне питання, а конкретні чоловіки і конкретні жінки – інше. Стосовно чоловіків, які приймають закони – ну а хіба в нашій країні жінки не можуть створити партію і виграти вибори? Хто заважає жінкам бути в партіях, балотуватися на Президента чи ще кудись?

Отож, це питання, яке ділить людей не за статевою ознакою. Я певен, що у світі є мільйони жінок, які проти абортів. Це не питання чоловіки проти жінок – чия візьме. Це передефініціювання проблеми. Це називання речей не своїми іменами. Дитя має право жити чи ні – от у чому суть.

Четверте. Дехто каже, нібито заборони на аборти не вирішують проблему. Авжеж, не вирішують. Так само як і високі зарплати суддей не роблять одразу їх чесними і не корумпованими. Але це не значить, що цього не треба робити. Превентивні заходи так само важливі і необхідні – я навіть і не думаю з цим сперечатися. Зрозуміло, що людей треба вчити відповідального батьківства. Чоловіки мають бути чоловіками, але часто ними не є. Але, знову – навіть найкраща у світі профілактика чи найкращі превентивні методи не дають право деяким жінкам все ж таки зробити аборт. Це різні теми, хоча і дуже пов’язані. Можна чудово займатися просвітою, і можна називати убивство убивством – одне другому ніяк не заважає. Чи ми навчатимемо що аборт не вихід, але все-таки дамо такий варіант людям? Тоді чому не вихід? Чому просто не можна за рік убити мільйон немовлят в Україні? Що в цьому поганого?

Церква відділена від держави. Так, це правильно, бо це різні інститути. Проте це не значить, що керівник держави, парламентар, начальник, лікар чи ще якийсь громадянин не може керуватися своїми переконаннями. “Релігія в душі” – це дуже дивна фраза. Що значить, у душі? Моя система поклоніння Богу або впливає на все, або вона несправжня. Адже атеїзм (постмодернізм, агностицизм) – також свого роду релігії (філософії, світогляди). Чим вони кращі від мого світогляду? Чому я свою релігію маю тримати в душі, а на їхньому атеїзмі вони будують закони держави? Якщо 80% громадян країни вірять у Бога, і вірять, наприклад, що аборт це зло, то чому державні лікарні і державні лікарі мають робити аборти? Адже держава – це соціум, який будується на певних принципах. Звичайно, я не кажу про диктатуру більшості – це також зло. Але у нас тенденція до “диктатури меншості” (диво якесь та й годі). Головною цінністю проголошують толерантність, а хто не толерантний, того “толерантні” готові порвати на дрібні шматки. Ну бо в нас толерантне суспільство, а ти такий-сякий нетолерантний.

Отож, захисники абортів, на мою скромну думку, дещо непослідовні люди. Можливо, їм здається, що вони щось роблять правильне, світле і добре, але так не є. Людина має право на життя з моменту зачаття.

“Я помітив, що всі прихильники абортів — це люди, які вже встигли народитися” (Рональд Рейган)