Згадую. Порівнюю. Шукаю змін

“Згадую. Порівнюю. Шукаю змін. Бо ж усе відбувалося заради них. Так, тоді все починалося з того, що ми відстоювали євроінтеграційні орієнтири. І що?
Сьогодні я маю біометричний паспорт і можу безпроблемно перетинати кордон. А ще? Чи можна якось виміряти відсоток тих, хто відступив від корупції? Скільки людей присягнули собі бути чесними тоді, коли ніхто цього не бачить? Чесними – перед власною совістю і перед Богом?

Будь-які зміни починаються зі зміни мислення. Іноді гори легше перевертати ніж його змінювати. У деяких воно не змінилося навіть після сотні смертей на Майдані. Чи бувають зміни безболісними? Чи бувають вони без жертв? – питаюся Бога.
Як би я хотіла, щоб ті померлі воскресли, щоб у поранених повідростали руки і ноги, щоб ті, хто з інвалідністю, повністю відновилися. Щоб не було цього болю, сліз, розлук і втрат. Я навіть боюся так казати, аби не здалося, що знецінюю ті жертви і наганяю негатив.
Просто я би хотіла чуда і зараз тим значним чудом буде переміна мислення. І, мабуть, не треба чекати чуда, треба просто ним бути. Треба віра, відвага і сила. Я вибираю залишатися вірною і чесною перед собою і Богом. На тому місці, де я є. І дай мені, Боже, триматися Твоєї правди завжди і мати завжди від Тебе достатньо сили і віри не чекати чуда, а бути ним!
А якщо вже і чекати, то хіба тих часів, коли бажання жити в правді вже не буде чудом, а звичними поглядами і поведінкою для всіх.”
 
Ірина Наумець
(з соцмережі)
Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s