Мої відкриття року, що минає1. Протестанти часто сприймають протестантизм (або ще вужче — одну з його гілок, конфесій, церков) власне як християнство (а не лише його частину). Ми маємо на увазі, що протестанти або вважають або майже вважають, що протестантизм це і є все християнство, а у католицизмі і православ’ї є окремі відроджені люди, при чому їхня кількість дуже незначна. Насправді ж, “це різні контекстуалізації одного сакрального тексту в різних традиціях і різних культурах” (Олексій Панич). Світові католицизм і православ’я мають багато різних проблем різного типу. Проблеми мають і протестанти. Але відроджені і не відроджені люди є “тут” і “там”. Звісно, їхня кількість різна. Але “Господь знає Своїх”.
Але “Нехай від неправди відступиться всякий, хто Господнє Ім’я називає!” (1 Тим. 2:19)
Сказати, що все православ’я (чи весь католицизм) перебуває за межами ортодоксії (чи дії Святого Духа) – рідкісна нісенітниця.
Сказати, що все православ’я (чи весь католицизм) перебуває за межами ортодоксії (чи дії Святого Духа) – рідкісна нісенітниця.
2. Діалог дуже часто краще, ніж конфронтація. Як людина, яка зуби з’їла на конфронтації, кажу. У 2018-у спробую не конфронтувати, а діалогувати. Хоча стара природа буде тримати, ясне діло, але маленькими і впевненими кроками… :) Але і конфронтація теж має місце. Десь колись.
3. Загрозами для християнства зараз в першу чергу є секуляризм, постмодернізм, агностицизм, релятивізм, лібералізм, гуманізм і все таке. Всі ці штуки перемелять і католицизм, і протестантизм, і колись – православ’я (але його то не ще скоро). Звичайно, Церкву Божу перемогти неможливо. Але завдати їй сильного удару – навіть дуже можливо.
two three dots 