Ігор Тунік

Наші друзі католики і православні, справедливо докоряють нас за те, що з часів Мартіна Лютера, ми все ще в пошуках правильної церкви. У підсумку ми наплодили десятки тисяч “правильних” церков і ця кількість продовжує зростати.

Почасти, така критика має місце через те, що ми, протестанти, так і трактуємо те, що сталося 500 років тому. Але Мартін Лютер не хотів створити “правильну” церква. Як і інші лідери протестантизму, вони відкрили для себе Євангеліє. Протестанти відкрили для себе Євангеліє і всіляко прославляли це Євангеліє. Аж до смерті. Пройшли роки і протестанти забули Євангеліє. І, фактично, стали розуміти спасіння так само як католицька церква. Однак вони розвинули ідею про те, що потрібно створити “правильну церкву”. І наші церкви наповнилися людьми, які знаходяться в пошуках ось такої церкви. А проповідники, ведуть себе як маркетологи супермаркетів, які борються за клієнтів. Хто знижками приваблює, хто низькими цінами і широким асортиментом. Ми розвинули культуру споживачів. Церква перестала “пахнути” Євангелієм.

Вся наша “правильність” у Христі. Церква вже досконала у Христі. Наше завдання не шукати ідеальну церква, а знову і знову переосмислювати Євангеліє і проповідувати його своєму серцю. Нема ніякої правильності в нас самих, є лише Христос і Євангеліє.

Звичайно, є законні причини, коли варто залишити свою помісну громаду і знайти іншу. Але це вже інша історія.