Автор: Ігор Тунік

Всі, хто бував в Одесі, можливо чули цю фразу на залізничному вокзалі. Її постійно викрикувала одна хвора і нещасна жінка. Пізніше цю фразу можна було почути на радіо і вона стала крилатою.

У дитинстві я любив карикатури. Особливо я любив радянські журнали “Крокодил” і “Перець”. Дуже в моє дитячу свідомість в’їлося зображення “Дядечка Сема” – образ США. Завжди з сигарою в руках на тлі ядерних боєголовок. Він був винен у більшості бід в світі.

Пізніше я звернувся до Христа і став прихожанином протестантської церкви. Я з великим задоволенням став читати християнські книги. Особливо мені подобалася автобіоргафія Георгія Вінса- одного з лідерів “ініціативників” дисидентів баптистів. З його біографії я дізнався, як переслідували євангельських християн в СРСР, як християни з США молилися про падіння комуністичного режиму і як вони турбувалися за християн в Союзі.

Але прийшовши до церкви я постійно чув, що всі гріхи, єресі і проблеми йдуть з США. Церква, сама того не розуміючи, прийняла риторику комуністичного СРСР. Проповідуючи, що ми не від світу, ми прийняли риторику цього самого світу. Головною метою було зберегти себе від впливу християнства з Америки. Правда, всі при цьому масово туди виїжджали, але це вже інша тема. Скажу тільки, що проживаючи в США, багато наших вихідців з Союзу, вважають, що якщо якась сестра Наташа Іванова вийде заміж за віруючого хлопця з американської баптистської церкви – вона зрадниця і вчинила не добре. Якщо вона вийде заміж за невіруючого, але нашого – її зрозуміти можна. Живучи там, наші брати і сестри бояться проникнення чогось американського до церкви.

Особливо кумедно читати християнські новини про те, що наш світ котиться до кінця, так як де-небудь в США вже забороняють читати Біблію і молитися перед уроками в школах і в якому-небудь штаті вже дають шлюб геям. У цервах України і Росії люблять про це говорити. І те, що в школах Росії з самого початку не читали Біблію і не молилися перед уроками – в цьому немає проблеми. Як сказав один жартівник: “У мене немає проблем з англійською. Я її не знаю” :) А то, що за фактами, які поширює А. Кураєв, більшість вищих ієрархів офіційної церкви в Росії розважаються з хлопчиками – це нікого не вражає. Вражають гоміки з США. Звідти всі проблеми, дядько Сем винен!

Можливо, начитавшись правильних християнських книг, особливо пуританських авторів, ми все ж зрозуміємо, що наші пробеми не в якійсь країні і не в якомусь народі, а в нашому зіпсованому серці ?! І наше спасіння не у відмежуванні від усього американського, а в Ісусі Христі?

Можливо хоч в цьому ми будемо не від світу цього і не будемо переймати світогляд цього світу?

Ну і звичайно ж, я розумію, що так як в США свобода віросповідання і свобода слова є, то дуже багато гидоти йде звідти. Але не тому що це якась особлива країна. А тому що там живуть такі ж грішники, нащадки Адама і Єви, як і ми!