Цукерки президента… їсти чи не їсти?

Ви, очевидно, здогадалися, що мова буде не про корисність/шкідливість шоколаду. Бо тут відповідь проста, як двері – багато солодкого дійсно шкодить. І виробник не має значення.

Мова про політичну складову. Деякі громадяни з невтомною енергією регулярно закликають не їсти (тобто не купувати) цукерки фабрики олігарха-Президента.

Поговорімо про це трохи. Розберімося в ситуації.

Здогадуюся, що більшість таких діячів, що невтомно закликають обвалити продажі фабрики “Рошен” щиро вірять у те, що це один з найкращих способів в ділах проявляти любов до України. Хто проти такої блокади – ворог, ну, принаймні, несвідомий громадянин.

Одразу скажу, що не був і не є прихильником чи адептом Петра Олексійовича, БПП абощо. Мова тут не про це. Питання в тому, чи дійсно блокада такого роду є патріотизмом.

Доводити протилежне (“щирі українці, купуйте Рошен”) я теж не буду. Бо так я теж не думаю.

Отже, я так розумію, що не купувати вироби/продукцію з заводів П.О. це свого роду “економічна боротьба з олігархатом”. Припустімо, це так. Хоча це не так, але лише припустімо.

Припустімо, 10 мільйонів українців проголосували за Петра Олексійовича з надією, що він стане щирим патріотом, продасть весь бізнес і зосередиться на будівництві західної демократії у нашій країні. (Звідки взялися ці очікування я не знаю, але зараз взагалі не про це). Отже, Петро Олексійович не продав бізнес, тому його треба покарати (помститися?) – щоб його бізнес сам занепав.

План цікавий. Але тут є кілька “але”.

По перше, якщо “Рошен” експортується в інші країни, то Ви на це не впливаєте. Якщо українці відмовляться їсти президентські цукерки – їх їстимуть німці чи поляки, наприклад.

По друге. Воюючи з одним олігархом Ви автоматично підсилюєте іншого. Бо воюючи з одним Ви НЕ воюєте з системою, яка їх породжує. Грубо кажучи, великий український бізнес на 80-90% належить 10-ом великим бізнесменам (цифри дуже приблизні). Вони важковаговики. Якщо Ви хочете обвалити бізнес мільярдерів – Вам треба воювати з усіма ними одночасно. Тобто відмовитися від дуже багатьох видів їжі, одягу, напоїв і т.д. Ви готові?

По третє. Навіть якщо Ви обвалите бізнес Президента і забудете про його конкурентів – Ви просто зменшите дохід Президента. У Президента є стільки грошей, що він може солодко жити на  проценти, просто поставивши кілька мільйончиків навіть в український державний банк. Навіть без офшорів і швейцарських банків. Словом, бідняка з Порошенка зробити буде дуже не просто. Та й навіщо? Вам що з того?

Натомість боротися з олігархічною системою треба. Але треба знати як. Бо олігархат виник тисячі років тому у Стародавній Греції (чи ще десь), а не в Україні у 2014-у чи 1991-у. Це стара як світ модель. І плебс (або охлос чи демос – тут кому як), якщо хоче перемогти її, має мати бачення і натхнення до тривалої боротьби.

Якби українці дуже хотіли, щоб Президент не мав бізнесу, то могли б цього досягти таким чином. ПЕРЕД виборами Президента пресувати парламент вдовж і впоперек, щоб той прийняв закон, за яким Президент зобов’язаний продати весь бізнес за 3 місяці після інавгурації. В іншому випадку – його викуповує держава за ринковою ціною. Вся процедура мала бути грамотно і детально прописана і відома всім наперед. Так само, як і закон про імпічмент, до речі.

Треба створювати умови, щоб будь-хто (не лише вищі державні чини) були змушені виконувати закон. А якщо не виконують – наслідки. Президент (і будь-хто) має боятися, що його бізнес просто законно продадуть, тому він має тричі подумати – балотуватися чи ні, а якщо балотуватися, то самому продати бізнес до виборів.

А відмовлятися від цукерок зараз – це імітація боротьби, а не сама боротьба. Це ніби як Польща у 1939 р. перед нападом Гітлера вирішила … побудувати в кожній військовій частині нову лазню для польських солдат. Справа не погана, але на ситуацію не впливає.