Про націоналістів і олігархів – Павло Бондаренко

Хто вони - олігархи?

Хто вони – олігархи?

Або “Геть олігархів”? Чи “Хай живуть олігархи”?

3 квітня націоналісти маршируватимуть Києвом під гаслом “За Україну без олігархів”. Справа хороша. У нас боротьба з олігархами – це святе. З олігархами борються Наливайченко і Тимошенко, Богуцька і Парасюк; Лєщєнко і Ляшко; Сакварелідзе і Сааакашвілі. Тепер ось націоналісти вирішили “поборотися”.

Робота – не бий лежачого. Знай, кричи “Геть олігархів”.
Але…Ох, вже це “але”…
При всій повазі – маю кількох дуже порядних друзів серед націоналістів – дозвольте сказати відверто: це популізм і дурня, займіться чимось кориснішим, наприклад, розробкою адекватних законопроектів. Тільки АДЕКВАТНИХ.

Для того, щоб боротися з олігархами, треба хоча б до словника зазирнути, аби дізнатися, що це за звірі такі страшні. От питання: чим олігархи відрізняються від представників великого бізнесу?

Так от, може це вас шокує, але
“… олігархічні групи у тій чи іншій формі існують у більшості країн, де економіка базується на приватній власності” (Колодій А. Ф. «Олігархи» й «олігархія»: зміст понять та українська політична дійсність).

І ще одне, дуже важливе:
“Олігарх — це не просто багата людина, а один із небагатьох можновладців, що правлять у своїх приватногрупових інтересах, причому в основному або виключно силовими методами” (там само).

Олігархія – це ДИКТАРУРА НЕБАГАТЬОХ. Повторюю: диктатура. Як в Росії, наприклад.

Однак відмінності між різними країнами полягають якраз у мірі політичного домінування олігархічних груп та у ступені збігання розподілу влади й власності.

Простіше кажучи, олігархічних груп немає лише в таких країнах, як Північна Корея, Куба, Венесуела тощо. В СРСР теж не було олігархів. Ви б хотіли жити в Північній Кореї або СРСР, панове націоналісти?

Справа не в наявності олігархів, а в тому, яким чином вони “вмонтовані” у суспільно-економічні відносини країни. І завдання суспільства – не “розстріляти, відняти й поділити”, а в тому, щоб виписати “правила гри” таким чином, щоб наявні олігархічні групи, працюючи на себе, приносили користь країні та її громадянам.

Відкрию вам таємницю, панове “борці” – нинішнім світом керують не США, не Китай і не Велика Британія. Світом керують транснаціональні корпорації. По-вашому – олігархи. А корпорації національності не мають, тому вони і є ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ.

Штаб-квартиру корпорації “Боїнг” розташовано в Чікаго, тому вона формально вважається американскою. Але заводи компанії розташовано в 64 країнах світу. Відповідно компанія зацікавлена у впливі на тамтешню владу і вона впливає. Ще і як. ДЩо буває, коли до влади приходять “борці з олігархами” ми бачимо на прикладі Венесуели.

Якщо ми розумні люди, то мусимо не “віднімати та ділити”, а організувати все так, щоб Україна мала свої транснаціональні корпорації. Тоді ми будено не об`єктами, а суб`єктами міжнародної політики. Ми матимемо вплив. І матимемо величезні ресурси для нормальної організації свого життя.

І якщо ви не помітили, в останні 3-4 роки державою зроблено дуже багато для того, аби позбавити олігархів “старого” типу надто великого впливу на державну політику. Приклади Коломойського, Боголюбова, Тарути, Льовочкіних, Ахметова, Бойка, Фірташа, Пінчука – вони ж на поверхні. Половина з них уже за кордоном – і не від гарного життя.

Головне, що вдалося зробити – відсунути цих людей від державного бюджету. Через це вони, до речі, й воюють зараз з владою.

Ви знали, що компанії Ахметова, Тарути, Коломойського, Боголюбова в минулі роки мали від держави пільгові тарифи на перевезення руди, коксу, металу залізницею? Це значило, що вони не доплачували в бюджет мільярди. А не доплатити в бюджет те саме, що забрати з нього. Тепер цього немає.

Ви знали, що “старі” олігархи мали пільги з повернення НДС порівняно з іншими бізнесменами? Тепер цього немає.

І одразу ті, хто жив за рахунок держави (вірніше, платників податків) почали “худнути”. Коломойський, Тарута, Пінчук на межі банкрутства й або мусять перебудувати свій бізнес у відповідності до цивілізованих методів його ведення, або розоритися.

Оце і є – якщо хочете – справжня “боротьба з олігархами”, яка ведеться повільно, але наполегливо за стратегією “крок за кроком”. Не криками “Геть”, не “віджиманням бізнесу” (яке відлякає іноземних інвесторів), не смолоскипними ходами і побиванням вікон офісів на камери, а створенням нових правил діяльності.

Розумні люди розуміють, що оці демонстративні акції “геть олігархів” – звичайний піар. Прагнення завоювати симпатії не надто освічених верств населення. Для цього є спеціальне слово, яке прийшло з тієї ж мови, що й “олігарх”.

Слово це – “популізм”, або говорячи українською – брехня.

(з соцмереж)

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s