Ігор Тунік

(Закінчення. Попередні три частини тут: 1а, 2а, 3я)

Притчі Ісуса

У п’ятнадцятому розділі Єв. від Луки записані три притчі. Притчі про загублену вівцю, драхми і блудного сина. Запропонуйте вашому другу прочитати ці притчі і поміркуйте над цими притчами. Поставте питання вашому співрозмовнику: Що спільного в цих казках? У них є хтось чи щось втрачене, потім настає момент істини і це знаходиться. І опісля – обов’язково велика радість. Допоможіть вашому співрозмовнику дійти до цього і проговорити ці істини. Будьте чесними і поясніть, що Ісус розповідає ці три притчі не для грішників (хоч вони і слухали). Головні слухачі цих притч — ті, хто вважав себе праведниками. Перші три вірші, п’ятнадцятого розділу ясно говорять про те, що грішники йшли до Ісуса, релігійні праведники засуджували Його і Він розповів їм ці три притчі. Він показує їм, що коли загублені знаходяться – небеса радіють. Ісус пропонує фарисеям і книжникам приєднатися до цієї небесної радості, а не нарікати. У третій притчі ми вже бачимо доповнення. Крім втраченого сина є ще і самоправедний старший брат. Це прообраз цих фарисеїв і книжників. Їм батько пропонує зайти і приєднатися до бенкету.

Таким чином ви поясните істину про те, що Небеса радіють від того, що грішник приходить до Господа. І поясніть що релігійна самоправедність це не той шлях! Вона так само засуджується Христом. Адже дуже багато грішників думають, що християни закликають їх перестати грішити і стати такими собі фарисеями. Ці притчі – хороший спосіб пояснити вашому другу, чого ж насправді хоче від них Господь.

Біблійні основи

Одна з церков, яку ми почали, утворилася завдяки тому, що я умовив групу з понад п’ятнадцяти осіб, пройти зі мною уроки на підставі книги “Біблійні основи” автори – Тревор Маклуехн і Ненсі Еверсон. http://www.kniga.org.ua/product/19660/

Філософія викладання цих уроків в тому, що протягом дуже довгого часу учням показується як Бог створив перших людей, як вони впали і в чому це виражалося і як Бог постійно обіцяв, що прийде Месія що б врятувати їх. Таким чином, коли ви почнете міркувати над народженням Ісуса – люди вже будуть дуже добре розуміти сенс приходу Месії. Багато віруючих, які були у нас на уроках, були здивовані, що я не молюся, не кажу про Ісуса і не збираюся про Нього говорити найближчі десять зустрічей. Їм здавалося, що це не ефективно і потрібно скоріше вже говорити про те, що Ісус прийшов і постраждав за наші гріхи і в Нього треба вірити. Але в результаті ми дійшли до теми приходу Христа і багато хто увірував. Я не впевнений, що ці люди повірили б, якщо я почав би відразу говорити про Ісуса і про покаяння.

Однак потрібно сказати, що, на мій погляд, ці уроки хороші для групи людей, а не для індивідуального благовістя. Прям зараз, коли я пишу ці рядки, я викладаю ці уроки ще одній групі людей. Сподіваюся ці уроки завершаться утворенням нової церкви. Подивимося.

Родовід Ісуса Христа

Коли ми роздавали Нові заповіти, будучи місіонерами в Одеській області, то я рекомендував людям пропустити родовід Ісуса Христа. Матвій писав для євреїв і їх може вразити родовід і привести їх до пізнання того, що Ісус і є Месія, Якого вони чекають. Однак для нас, не євреїв вихованих на Старому завіті, родовід лише призводить до збентеження.

Якщо ваш друг зацікавився і вирішив сам прочитати Новий Заповіт, поставте йому запитання, чи бажає він побачити в перших 17 віршах Нового завіту щось дуже важливе? Якщо він зацікавиться, то приділіть 15 хвилин свого часу і читаючи спільно цей уривок, спробуйте серед всіх цих імен побачити жіночі імена. Тут згадується чотири жінки. Родовід велося по чоловічій лінії, але чомусь Матвій вирішив згадати жіночі імена? Розділіть вашу бесіду на три етапи:

1. Знайдіть спільно ці жіночі імена і поясніть хто це
2. Поясніть значення імені “Ісус” (Мт. 1:21)
3. Поясніть, хто такий Матвій і чому для нього було важливо згадати ці жіночі імена

Отже, жіночі імена. У третьому вірші ми бачимо якусь “Тамару”. Тамара залишилася вдовою і у неї не було дітей. Все це можна прочитати в Бутті 38:13-30. Вона вирішила переодягнутися повією і завагітніти від свого свекра Іуди. Їй це вдається. У той час блудниці закривали обличчя і тому Іуда не зрозумів що він переспав з своєю невісткою. Коли свекор дізнається, що його незаміжня невістка Тамара завагітніла і вирішує влаштувати їй суд шляхом спалення. Як завжди, тут проявляється типовий чоловічий шовінізм, коли мужики бачать гріхи жінок, але не бачать своїх. Пізніше він дізнається, що дитина всередині Тамари його і скасовує страту. Таким чином, цей не слушний вчинок Іуди і Тамари потрапляє в родовід Христа. Матвій міг би просто написати: “Юда народив Фареса і Зару”. Але він уточнив, що це від Тамари і таким чином він зробив наголос на цій гріховній історії.

У п’ятому вірші згадується Рахав. Історію про Рахав, можна прочитати книзі Ісуса Навина 2. Рахав була язичницею і блудницею. Перед тим як завоювати місто Єрихон, євреї послали в місто розвідників. Що б не викликати підозри, вони зупинилися біля Рахав, яка сказала їм про те, що вона вірує в Бога (Ягве). Далі вона врятувала їм життя, сховавши їх, а шпигуни обіцяли їй, що її життя буде врятовано. Але Бог не тільки врятував її життя, але і зробив її частиною месіанської лінії. Серед чоловічих імен, євангеліст згадує, що у Салмона була дружина Рахав, яка раніше торгувала собою. Навіщо це зробив Матвій?

У цьому ж вірші згадується Рут. Вона чудова жінка. Історію про Рут можна прочитати в однойменній книзі. Ми не знаємо чого то, що було у перших згаданих Матвієм жінок. Але вона була язичницею, і не просто язичницею, а маовітянкою. Маовітяни походять від Лота. Він жив Содомі. Бог знищив це місто за розпусту, яка там панувала. Лот і двоє його дочок були врятовані. Але Содом залишився в голові у дочок. Коли Лот був п’яним, вони переспали з ним і один з синів, який народився у дочок був Моав. Від нього пішов народ, частиною якого була Рут. Якщо ваші предки мали б таку ганебну історію, хотіли б ви розповідати її своїм дітям? Матвій вважав за потрібне згадати ім’я Рут в родоводі Ісуса.

У шостому вірші йдеться про якусь “колишню за Урією”. Давид, видатний єврейський цар, який написав частину книги Псалтир, мав темну пляму в своїй репутації. Йому сподобалася дружина Урії, він спав з нею і зробив так, щоб її чоловіка вбили на війні. Таким чином, тут йдеться про гріх вбивства і перелюбства Давида. І знову ж таки, Матвій вказує на пляму в родоводі безгрішного Сина Божого.

Причина згадки цих імен в тому, що Ісус прийшов не заради святих і праведних, а саме заради грішних людей. Заради таких людей, які є в Його родоводі. Ангел Господній з’явився Йосипові і дав вказівку дати ім’я синові Марії – Ісус. Ісус означає “Господь рятує”. Матвій про це пише: народить Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус, бо Він спасе людей Своїх від їхніх гріхів. (Матвія 1:21) Святий Господь приходить заради грішних людей і не цурається їх. Він “родичається” з ними. Ми всі грішні, але коли ми увіруємо, Ісус стає нашим Братом. Ми стаємо дітьми Божими і можемо називати Бога своїм Отцем.

Євангеліст Матвій був митником. Часто митники ставляться в один ряд з грішниками і блудницями. У той час, в Ізраїлі до них було саме таке ставлення. Матвій постійно пам’ятав, ким він був і він був вражений тим, що Ісус його обрав і зробив Своїм апостолом. Наприклад в Матв. 10 розд. він перераховує Апостолів і дійшовши до свого імені він так і пише: “митник Матвій”. Таким чином, описуючи родовід Христа, Матвій черговий раз згадує, що Ісус – Спаситель грішних людей, таких яким був і сам Матвій.

Даний метод в благовісті – відмінний спосіб пояснити сенс приходу Христа і Його любов до нас. Особливо актуально читати родовід під час Різдва. Коли люди відкриті і готові почути Мт. 1 з 18 вірша історію про народження Спасителя. І ви зможете їх зацікавити відмінними істинами які криються в Його родоводі. Я часто вдаюся до цього методу саме під час Різдва або з людьми які почали читати Новий Завіт.

Не поспішайте “каяти” людей

Так склалося, в нашій слов’янській євангельській традиції, що ми постійно закликаємо людей до покаяння. Під цим ми маємо на увазі не просто, що ми говоримо людям про те, що їм потрібно покаятися в своєму грішному житті і стати послідовниками Ісуса. Ми маємо на увазі особливий обряд, коли люди виходять до кафедри і самостійно або повторюючи за проповідником повторюють особливу молитву. Може я здамся радикальним, але я вважаю що від цієї практики більше шкоди, ніж користі.

Сумнів щодо цієї практики у мене з’явилося коли в дев’яностих я бачив величезну кількість тих, хто повторював цю молитву, але майже ніхто з них не йшов за Христом. Я зрозумів, що ця практика згубна тим, що церква робить великий акцент на емоції і рішенні людини. І несправедливо мало приділяє увагу розуму того, хто повинен навернутися. Всі зусилля спрямовуються не стільки на пояснення Євангелія, а на те, що б умовити грішника повторити молитву. Багато хто помолився взагалі не зрозуміли суть Євангелія. А багато хто і не чули його. Я сам був свідком “євангелізацій”, де проповідник емоційно розповідав про якісь речі, про які можна було б взагалі не говорити. Людям не говорилося про їхню гріховність, про те що Христос прийшов заради грішників, помер і воскрес і готовий пробачити будь-якого хто повірить в Нього піде за Ним. Але в кінці звучав заклик покаятися і помічники “євангеліста” вмовляли десятки людей вийти і повторити молитву. Таким чином люди “покаялися” так і не почувши Євангеліє від євангеліста. Але в звіті писалося про десятки тих, хто покаявся. Це дуже погано.

Через те, що ми пристрасно бажаємо “покаяти” людину, ми не приділяємо належної уваги його освіті. Ми нетерплячі і не бажаємо возитися з ним довгий час, дружити і розповідати Євангеліє. Він відчуває що ви дуже хочете від нього цієї молитви і одне з двох. Або ваш друг починає вас уникати, бачачи що ви прагнете “продати йому те, що йому не потрібно” або йде на поступку і повторює цю молитву. Але пізніше, зазвичай, він так само починає уникати вас. Мій друг з Ізраїлю працює з людьми похилого віку. Він розповідав як продавці всяких не потрібних речей, дзвонять стареньким і умовляють купити їхні речі, без яких ті просто не проживуть. Таким чином старенькі, будучи м’якими і не бажаючи образити продавців, які такі привітні і постійно цікавляться їх здоров’ям, купують у них то нескінченні набори постільної білизни, то пароварки, які потім роками стоять без діла, то набори для продукування шаурми. А чи не так чинимо і ми, християни? Чи не намагаємося ми умовити людей прийняти те, в чому вони не побачили потреби? Ой, коли б це працювало! Але, як правило, це тільки шкодить і люди так і не стають християнами.

Корисно знати, що Черльз Сперджен, який написав чудову книгу “Як приводити душі до Христа”, і мав церкву більше 5 тис. осіб, жодну людину не закликав вийти до кафедри і помолитися молитвою покаяння. Він просто не знав про таку практику! Вперше ця практика з’явилася в служінні Чарльза Фіннея. Можливо, це Святий Дух спонукав його і його помічників сказати присутнім вийти вперед і помолитися прямо при всіх. Але, як це часто буває, це стало традицією і багато віруючих сьогодні думають, що ця традиція була завжди. Всі уривки говорять про покаяння, ми читаємо як ніби апостоли закликали людей вийти вперед і помолитися. Як мені здається, людина, коли по справжньому молиться молитвою покаяння, то це діє в ній Святий Дух. І часто ми намагаємося зробити те, що повинен зробити Святий Дух і не робимо ту частину роботи, яку повинні робити ми. Ми повинні любити людину і пояснювати їй суть Євангелія, чекаючи що Святий Дух виконає свою частину роботи.

Якщо ви дотримуєтеся цієї традиції, і не готові від неї відмовитися, все ж рекомендую, перш ніж запропонувати людині помолитися, переконайтеся що вона зрозуміла суть того, що хоче від неї Господь. Переконайтеся що їй ясно і чітко пояснили сенс приходу Ісуса Христа. Переконайтеся, що вона зрозуміла, навіщо Ісус помер і воскрес.

Нам потрібно ставити собі не тільки питання, скільки людей прийшло до Христа через нас. Але і питанням: скількох ми відштовхнули і створили в їх головах помилкове враження про Христа і Євангеліє.

Я вірю, що євангелизм і учнівство – ознака здорової церкви. Бажаю щоб у нас в Україні було якомога більше здорових церков!