Викуплення вибраних

Ярослав Себастьян Тегза

Ісус Христос є справжній «Спаситель світу». (Йо.4,42) Так говорить Писання. «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним – світ спасти». (Йо.3:17) Він є істинний «Агнець Божий, який забирає гріх світу». (Йо.1:29) Тільки Христос може забрати наш гріх. І Він забрав його на хрест. Ми самі не можемо позбутися наших гріхів. Тому що «кожен, хто чинить гріх є рабом гріха». (Йо.8,34) Повинен бути хтось, хто визволив би нас із цього рабства. Визволення з рабства в Біблії називається викупленням. Про визволення Ізраїльського народу з Єгипту так і говориться: «Я вивів тебе з Єгипетського краю і викупив тебе з дому неволі». (Міх.6:4) Отже, коли говориться про викуплення, то розуміється визволення через внесення викупу. Головна ідея – визволення, а сплата ціни – це засіб отримання свободи. Одне нерозривно зв’язано з іншим. Якщо людина залишається в рабстві її не можна назвати викупленою. Той хто платить викуп за раба не просто звільняє поневоленого, а набуває його для себе. «Ви уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною!» (1Кор.6:19,20) Так ось, Писання говорить, що наше викуплення відбулося на хресті: «Син Чоловічий прийшов, щоб віддати Своє життя як викуп за багатьох». (Мр.10:45)

Чи можемо ми сказати, що всі люди є викуплені Христом, тобто звільнені від гріха? Саме це і означає викуплення – звільнення від гріха. Біблія говорить про викуплення, як про дієву силу, яка реально визволяє конкретних людей, а не як про потенційну можливість свободи, якою людина може скористатися, а може й ні. «Смерть Христа дає не можливість спасіння, а фактично спасає; вона не просто робить грішників підлягаючими викупленню, але реально викупляє їх» – влучно стверджує Джоел Бікі. Наше викуплення відбулося на хресті і саме там була сплачена ціна. На хресті була здобута не просто можливість свободи, а сама свобода: «Тож коли Син визволить вас, то справді станете вільні». (Йо.8:36) Чи можна назвати вільним того, хто і надалі залишається в неволі гріха? Отже, викуплені це ті, яких сила Божа вивела з рабства гріха. За них і була сплачена ціна викупу.

А як же тоді бути зі словами, що Христос – Спаситель світу? Як їх розуміти? Нам допоможе в цьому інший фрагмент Євангелія, в якому Ісус говорить: «Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу. Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до Себе». (Йо.12:31-32) Ми бачимо, що слово світ вживається в даному випадку в дещо іншому значенні. Коли говориться, що Бог не послав Сина світ судити, то мова йде про творіння в цілому, про місце куди Бог послав Сина. А коли говориться про суд над світом, то мається на увазі зло, яке є у світі. Якщо ми уважно глянемо на слова Ісуса, то зауважимо, що на хресті Він обіцяє усіх притягнути до Себе. Але невже всі увірували в Нього? Невже всі відірвалися від земного і стали шукати небесного? Невже всі залишили гріх і полюбили Піднесеного на хресті? Невже Христос притягнув до себе буквально всіх, тобто кожну людину, яка коли-небудь жила на землі? Невже спасуться всі і в пеклі не буде нікого? Невже Христос намагався притягнути всіх, але зміг притягнути тільки деяких? Чи можливо Він все-таки й справді притягнув усіх, але яких мав намір притягнути?

Бог полюбив світ і дав Свого Сина, щоб світ спасти. Невже це означає, що спасуться всі? Писання ясно навчає, що це не так. Тоді за кого помер Христос? За кого Він заплатив ціну? Кого Він визволив? Якщо Він Спаситель світу, то чому не спасається увесь світ? Що мається на увазі, коли говориться, що Бог полюбив світ? Ключ до розуміння цих слів міститься в іншому тексті, який говорить про це ж саме, але трохи іншими словами. «Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила Його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши Своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця». (Йо.13:1) Цими словами розпочинається друга частина Євангелія від Йоана, яка розповідає про жертву Христа. Ісус полюбив Своїх у світі. Саме в такому сенсі слід розуміти більш загальну фразу «Бог полюбив світ», яка зустрічається дещо раніше в Євангелії від Йоана. І те, що саме другий текст проливає світло на перший, явно видно з контексту. З тринадцятого розділу Євангелія від Йоана розпочинається довга розмова Ісуса з учнями, яка завершується так званою архієрейською молитвою Ісуса. Фактично, це молитва первосвященика перед жертвоприношенням. І саме в ній Ісус відкриває намір Свого серця за кого саме Він приносить Себе у жертву: «Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких Ти передав Мені, бо вони – Твої. (…) Віддаю Себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в Мене». (Иоан.17:9,19-20)

Отже, Ісус на хресті звершив справжнє викуплення. Він буквально притягнув до Себе всіх, кого мав намір притягнути, тих кого Він вибрав і полюбив у світі. Він віддав Себе в жертву за Своїх овець: «Життя Своє кладу Я за Моїх овець». (Йо.10:15) Ісус кладе Своє життя не за світ в загальному, а за Своїх у світі. Він знає Своїх овець: «Я ж – Добрий Пастир і знаю Своїх, а Мої знають Мене». (Йо.10:14) Його вівці – це ті, які чують Його голос. «Вівці слухаються Його голосу, і кличе Він Своїх овець на ім’я». (Йо.10:3) Ісус кладе Своє життя за Своїх овець, а Його вівці голосу Його слухають. Він притягує їх до Себе. Ісус віддає Себе в жертву за Своє стадо, а не за чужих овець. «Ще й інші вівці Я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони Мій голос, – і буде одне стадо й один Пастир!» (Йо.10:16) Вівці з іншої кошари – це віруючі язичники, мова йде не про всіх язичників, а про тих, які «вчують Його голос». Ісус віддав Себе в жертву за Своїх овець, Він викупив їх з рабства гріха і вони слідують за Його голосом. Ісус помер за Своїх людей, але не тільки з народу Ізраїля, «але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі». (Йо.11:51,52) Ісус помер, щоб притягнути до Себе всіх Своїх – і з юдеїв і з поган. І це відбувається з волі Отця, який власне і притягує людей до Сина. «Ніхто не спроможний прийти до Мене, коли Отець, який послав Мене, не приведе його». (Йо.6:44) «Усе, що Отець Мені дає, прийде до Мене, і того, хто до Мене прибуде, Я не відкину». (Йо.6:37)

В Писанні немає такого поняття як «обмежене викуплення». Слово «обмежене» може говорити про якусь неповноцінність. Правильніше буде говорити про реальне, дієве, визначене і гарантоване викуплення. Ісус не просто зробив викуплення потенційно можливим, він реально визволив конкретних людей з рабства гріха. За це Він заплатив дорогу ціну: постраждав замість грішників, щоб визволити їх від Божого гніву. Але за одні і ті ж самі провини платити двічі ту саму ціну було б несправедливим. Як слушно зауважує Джоел Бікі: «Бог не може і не буде вимагати подвійної плати. Подвійне покарання – це ознака несправедливості». Всі за кого Христос заплатив, платити не будуть, вони вільні у Христі, викуплені дорогоцінною Кров’ю. А ті хто за свої гріхи сам платитиме у вічності, за них Христос не платив, бо вони не Його вівці, а раби гріха, які потоптали Його кров.

Отже, викуплення – це визволення шляхом внесення плати. Христос став викупом за багатьох. Він помер за конкретних людей. За них Він сплатив ціну, умилостивив Божий гнів, визволив їх з рабства гріха і притягнув до Себе. Вони слухають Його голосу. Жертва Христа не може бути марною. Вона має безмежну вартість і ефективне застосування. Таким є біблійне розуміння викуплення. В XII ст. Петро Ломбардський висловив розуміння жертви Христа в блискучій сентенції, яка стала класичною: «достатня для всіх, ефективна для вибраних». Дана сентенція власне й передає суть реформатського підходу до викуплення.

Точка зору автора не обов’язково співпадає з точкою зору twothreedots.com

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s