Сумні та невеселі спостереження того, хто не тільки народився та виріс тут, а й чемно сплачує тисячі гривень місцевого податку щороку у бюджет міста як підприємець

Це не просто пост критиканства. Це пост великого суму. Я щиро вірю, що Сколе могло б стати прекрасним курортним містом, відомим далеко за межі України. Якщо все правильно організувати, років за 10-15 сюди б з радістю приїжджали відпочивати німці чи поляки. У Сколе є все – річка, гори, озеро, чисті повітря та вода. Поруч залізнична станція та міжнародна траса “Київ-Чоп”.

Але на разі це лише мрії. На разі,таке відчуття, що Сколе застряло чи то в далекому середньовіччі, чи то в пострадянських 90-их.

Міських голів у Сколе було троє. І на мою суб’єктивну думку, всі троє ніколи всерйоз не збиралися щось робити для міста. Останній прославився на всю країну тим, що його не тільки спіймали на хабарі (нічого дивного в нашій країні), і він ще й надумався спорудити… пам’ятник гільйотині. У Володимира Москаля багато уява. Але про все це Ви можете почитати в інтернеті і без мене.

Від місцевих мешканців дізнався, що недавно Сколівська міська рада закупила лавки для міста. Все нібито гаразд – 5 лавок, ціна кожної адекватна – 10 000 грн. Але три з п’яти лавок встановили… на вулиці Володимира Москаля! Тобто там, де стоїть його будинок! Зрозуміло, що набережній потрібні лавочки, а його будинок на набережній, тому певна логіка в цьому таки є. Але набережна довга, а лавок всього три, і самі розумієте де всі три поставили.

На цих фото дві лавочки, які встановили в центрі. Що ж, місце нормальне, лавки непогані, до цього питань нема.

Багато доріг у Сколе в препоганому стані. Оскільки не на кожній вулиці живе міський голова Володимир Москаль, невідомо, коли наведуть там порядок.

Ця вулиця якраз навпроти Гайдамацької, яку забрукували дуже якісно і де стоять три лавочки. Як бачите, тут ні лавочок, ні бруківки.

Міст, побудований в радянські часи, багато років не ремонтувався. Ніколи було – роздавали-розбирали-перекуповували землі. Тепер все дуже занепало, а на ремонт треба багато грошей.

Ця вулиця, яку Ви бачите на фото, якісно забрукована. Неважко здогадатися, що тут живе міський голова – Володимир Москаль. Раніше тут були жахливі ями.

Ліворуч – великий та гарний будинок міського голови.

На вітрі гордо майорить червоно-чорний прапор. Міський голова не приховує своїх правих поглядів. Люди кажуть, що раніше його вигнали зі ВО “Свобода” – надто правим для них він був. Чи це правда, я не знаю. Зараз Володимир Москаль правосекторянин.

Жити добре – це нормально. Мати великий і гарний будинок теж. Я не проти, щоб люди так жили, якщо все зароблене чесною працею, і всі податки заплачені.

Лавочка там дійсно вписується гарно. Одне насторожує – поруч живе міський голова. Там, де він не живе, таких моднячих лавочок не встановлюють :(

Зараз на вулиці можна гуляти, кататися на велосипеді чи роликах. Плитка покладена дійсно якісно.

Місцеві жителі дуже шанують Марію – матір нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Не знаю, наскільки це допомагає багатьом з них розвивати місто. Так виглядає, що не дуже.

Багато доріг мають такі дивні ями. Мабуть, їх готують до латкового ремонту. Бруківкою покривати вулиці, де не живе міський голова, ніхто не збирається.

Мене обурює не те, що моя вулиця Чайківського в поганому стані (хоча це насправді так), а те, що обрані громадою посадовці вирішують свої проблеми за рахунок спільного бюджету. В західних країнах таке називається корупцією, і часто закінчується в’язницею.

До речі, місцеві жителі розповідають, що після того як голову і його юристку засудили за хабар, вони обоє важко захворіли. Люди кажуть, що в апеляційний суд Львівської області, юристка приходила… вся в бинтах і гіпсі. А після суду – а диво дивнеє! – вона зцілилася! Це велике чудо, звісно.

Майданчик біля храму великомученика Пантелеймона УГКЦ в поганому стані. Латковий ремонт доріг ситуацію не змінив. Ями залишилися.

Частину дороги таки зробили.

У Сколе я зустрів людину, яка сказала мені такі слова: “На жаль більшість чиновників крадуть з мільйона 800 тисяч. Якби крали 200 тисяч, а на 800 тисяч робили ремонт – було б в рази краще”. Тут важко щось додати.

В центрі міста зробили бруківку, але про заїзд для інвалідних візочків забули.

Перехід пофарбований яскравими білою та червоною фарбою.

На вітрі біля Сколівської міськради та РДА гордо майорять два прапори – державний і червоно-чорний. Навіщо вішати ще один прапор, крім державного – мені взагалі не зрозуміло.

Одразу біля пам’ятника Степану Бандері жахлива бруківка. На її ремонт нема ні бажання, на грошей :( Зато місто має пам’ятник Степану Бандері! Що може бути важливіше для сколівчан? Отож бо!

Цей радянський пам’ятник тут стоїть вже років 30 чи більше. Насправді він нікому не заважає, хоча, що саме він символізує, зрозуміти важко. Кажуть,колись давно в бетон залили послання комсомольцям майбутньої Радянської України. Прочитати його мають десь у 2020 чи щось таке :) Навколо пам’ятника точаться дискусії “Залишити не можна зносити” (де поставити кому)

Такі лавки встановили на майдані Незалежності років 12-15 тому. Їх майже не ремонтували і максимум 1 раз фарбували. Місто без господаря занепадає. Ще років 20 – і буде все як у Прип’яті. Щоправда, атомний реактор у Сколе ніколи не вибухав.

Бруківка на майдані Незалежності.

Сходи на майдані Незалежності

Фонтани останній раз працювали років 10-15 тому. Тепер вони нікому не потрібні.

Я не знаю, чи це правда, але люди кажуть, що міський голова скупив десятки ділянок земель по всьому району. До речі, майже всі депутати Сколівської міськради мають земельні наділи… від Сколівської міськради (!!!), так само землю отримали майже всі, за винятком кількох, працівників Сколівської РДА.

Ці сходи чемно чекають, коли головою міста стане той, хто дбатиме про місто, а не власну наживу і збагачення.

Бокова стіна міськради/адміністрації. До речі, керує районом не голова РДА, а виконувач обов’язки голови – і так уже рік. Чому? Це питання до Президента і голови ОДА.

Задній вхід в такому стані

Трава виростає, якщо її ніхто не прополює.

До речі, чув про цікаву корупційну схему. Дружину важливого чиновника (районного масштабу) влаштовують двірником. Навіщо? Звичайно не для роботи, а для того, щоб раз на місяць забирати мінімальну зарплату – ну так, на шоколадки і косметику. Гроші зайвими не бувають. На роботу, як ви розумієте, вона не ходить взагалі ніколи.

Моя вулиця Чайківського має багато ям і дир. Тут не живе міський голова – одразу видно

Це вулиця Степана Бандери, раніше Шкільна.

На початку 90-их років це подвір’я районна газета “Бойківська думка” назвала найчистішим у місті. Зараз воно все ще досить чисте і доглянуте, але не так, як тоді.

Попередні 2 і наступні 2 фото це вулиця Гірка

До речі, люди кажуть, що спочатку у міськраді не було більшості, яка б підтримала голову. Але голова знайшов вихід – він роздав усім землю! Державну землю, звичайно, не власну. Тепер більшість слухняно голосує так, яка треба голові.

Так кажуть люди. Я не знаю – правда то чи ні.

Ці фото зроблені на вулиці Гірка. Там теж нема асфальту.

Ця лавка в жахливому стані. На її ремонт нема грошей – всі гроші пішли на встановлення лавок навпроти будинку Володимира Москаля.

Картина маслом “Кінець асфальту”

Що робити? Не знаю. Але мені здається, що є питання до громади, тобто жителів міста. Навіщо Вам такий голова? Такі депутати? Чому б не обрати чесних і гідних людей? У Сколівській міській раді 22 депутатські крісла – невже так важко знайти 22 людини, які зможуть гідно керувати містом? Нема бажання? Віри? Чому все так погано? Навіть в Україні є кілька десятків міст і сіл, які є прикладом хорошого господарювання. Про Західну Європу я мовчу.