Давнє місто Галич

Основна мета мого приїзду в Галич – побачити стародруки XVII-XIX століть. Про цю виставку я прочитав в газеті “День” і вирушив у дорогу.

Галич на перший погляд має дуже провінційний вигляд. Зрештою, на жаль, таким він зараз і є.

Хочу подякувати місцевому касиру – Надії Степанівній Романишин, яка підказала мені куди йти шукати стародруки та трохи підзарядила телефон. Дуже мила жінка

Важко повірити, що ще за 100-200 років до появи Львова це місто було могутньою столицею великої держави – Червоної Русі, або як прийнято зараз казати, Галицько-Волинського князівства. Потім столицею краю став Холм (зараз Хелм, Польща), опісля – Львів.

Така штукенція їздила по дорозі. Думаю, це щось для с/г робіт.

Місцева школа

Місцевий спорткомплекс

Поки у Києві всі захопилися гіпертолерантністю до всіх меншин, тут у Галичі спокійно стоїть собі Ісус Христос – Особа, яка вплинула на цей світ більше, ніж будь-хто, хоча прожила лише 33 роки, з яких 3.5 здійснювала публічну діяльність.

Пішохідний міст у Галичі. Очевидно, раніше ним їздили авто.

Ріка Дністер і новий міст

Місцевий храм УГКЦ

Пам’ятник Данилу. Хотів написати Галицькому, і ось що подумав – “галицький” це про Галичину чи про Галич місто? :) Галицький суд це який суд? :) районний міста Львова чи міста Галич? До речі, я за укрупнення регіонів: три західноукраїнські області варто об’єднати і назвати Галичина. Так само об’єднати варто і деякі інші області, а самі нрові територіальні одиниці можна назвати “землі”. Поділ на області радянський та не відповідає ментально-культурним реаліям. Адміністративними центрами нових утворень варто обирати міста середнього розміру (типу Стрий),  а маленькі містечка, з населенням до 10 тис. осіб варто звільнити від деяких видів податку.

У місті є кількадесятків будівель, споруджених в кінці XIX століття, тобто в часи пізньої Австрії.

Місцева пошта

“Нова Пошта” є всюди. Майже як “Ощадбанк” чи “ПриватБанк”

Містечко більше схоже на село, ніж на місто. Більшість будинків – особняки

Лавки не в дуже хорошому вигляді. Це якесь прокляття містечок України – занедбані лавки. невже так важко зремонтувати і пофарбувати? Хіба на це потрібні великі кошти?

Цей будинок дуже занедбаний. Але я думаю, коли ми виженемо всіх олігархів – все миттєво зміниться. Це вони нас змушують десятиліттями жити у безладі :(

Місцевий римокатолицький храм побудований відносно недавно. Громади поляків у містечку нема, тож його відвідують українці

Нарешті я добрався до стародруків. Тут побачив кілька десятків старих книг, в основному Чотириєвангелії, Псалтирі, Апостоли, різні богослужебні книги. Мабуть, всі разом вони коштують понад 50 тис. дол. Сподіваюся, їх ретельно бережуть.

Місцевий працівник, дізнавшись, що я “євангелист”, запитав мене чи євангельська церква вірить у Євангелії. Хм. Вірить, сказав я, якраз тому і називаємося євангелистами :) Але взагалі цікаво, як людина може працювати у такому закладі і не знати нічого про протестантів. Пригадую, як одна вчителька на Закарпатті, яка мала стаж роботи в школі принаймні 30 років, запитала мене, хто такі протестанти. Це при тому, що на Закарпатті маємо відносно багато протестантів – лютеран і реформатів.

Але варто також додати, що цей працівник був ввічливим та чемно показав мені всі книги на виставці.

Я залишив запис від імені церкви :) Хоча відвідати виставку було моєю приватною ініціативою.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s