Серед моїх друзів/знайомих є чимало тих, хто дотримується позиції Lordship Salvation.  Ці люди регулярно постять у фейсбук щось на кшталт “Справжня віра завжди проявляється у постійному і вірному слідуванні за Господом” або “Якщо ти гадаєш, що ти можеш просто повірити і спастися – ти у небезпеці”.

Чесно кажучи не перестаю дивуватися людській здатності всюди клеїти свої заслуги – навіть завуальовано. Біблія ясно навчає нас, що ми, люди, грішники. Своїми ділами, словами і думками ми грішимо, і наші добрі діла (якщо вони таки добрі) не вирішують проблему людського гріха. Грішник, який зробив 1 000 000 “добрих діл” і 1000 “поганих діл” так само грішник. Чи навпаки. Комбінація чисел не має значення. Всім людям потрібен спаситель.

І ми знаємо, хто це – Спаситель. Це Ісус Христос, Син Божий. Навіщо Він прийшов у цей світ? Щоб своїм праведним життям, стражданнями і смертю заплатити за гріхи людства. Людина не здатна зробити те, що зробив Син Божий – власне тому Він і прийшов.

Звичайно, Ісус Христос був і є Господом. Він є Пан всього – матеріального і духовного, ангелів і демонів, грішних і святих. Але людина, як Боже створіння може визнавати Його як Господа (Пана, Господаря), корючися Йому, а може жити у бунті, відкидаючи Христа. Тільки Христос не стане менше від того Господом. Тому що Всесвіт належить Йому. Тому що Він Творець.

Для спасіння (тут  я вживаю це слово у значенні оправдання) потрібна віра. Що таке віра? Це віра :) Перш ніж поговорити про це, зробимо ліричний відступ. Що таке золото? Коли я був маленьким, років десь так 10, ми з мамою і бабусею жили в маленькому карпатському містечку Сколе. Уявіть собі – Сколе, Україна 1996 року. Пострадянська республіка. Містечко, яке загубилося чи то в середньовіччі, чи то в радянських 80-их, чи трохи тут, трохи там. Подруги моєї мами якось розповіли їй, що зараз на базарі можна купити золото. Ну, не те, щоб золото, а турецьке золото. Воно дешевше, і його зараз всі скуповують. Це не звичайне золото, а турецьке.

Що за дивна річ – подумав я, хіба золото це не дорогоцінний матеріал, який завжди має ті самі характеристики, що і скрізь у всьому світі? Тоді я, 10-річний хлопчик, ще не знав що таке “порядковий номер в періодичній системі”, “атомна маса”, “густина”, “температура плавлення”, “теплоємність”, “теплопровідність” і т.д. Якщо матеріал має всі характеристики золота – це золото, а якщо це сплав, де є певний відсоток золота, срібла, міді чи ще чогось – це сплав металів. Звісно, я добре знаю, що золото у чистому вигляді не продається на ринку чи у крамницях – воно називаєтсья “банківське”, воно дійсно дороге, має найвищу пробу – 999.9, що означає 99.99% Ауруму (золота). Але навіть золото 585-ї проби це 58.5% золота. Таку систему запровадили у 1927 році, і тепер її всі використосують. Метал з подібними, але іншими, властивостями НЕ золото, навіть якщо ми так його називаємо.

Що таке віра? Можна давати різні визначення. Але деякі мене відверто лякають. Дехто каже, що віра – це вірність. Але в українській, російській, англійській, німецькій та інших мовах це різні слова та різні концепції. Вірність дуже важлива у християнському житті, і про це можна і треба багато говорити. Але все ж таки, віра це не вірність. Тому що насправді ніхто не є вірним у абсолютному сенсі. Ми всі невірні, і Бог це знає. Але Він все таки закликає нас до вірності.

На мою думку, найкращою дефініцією віри є сприйнятті твердження за правдиве, відповідне дійсності, справжнє. Наприклад, якщо я скажу Вам, що у Харкові є найбільша у Європі площа – Ви можете в це повірити в це або ні. Якщо я скажу, що у моєї мами є великий триповерховий будинок у Швейцарії – Ви знову можете вірити або ні. Якщо я скажу, що Христос помер за Ваші гріхи – те саме. Лише 2 варіанти. Ви вірите в Христа або ні.

“Спасаючою” (від пекла) є те віра, яка є у Христа. Віра в долар, віра в миротворчі війська ООН на Донбасі, віра в чесний американський суд – можуть мати сенс або ні, але не мають жодного відношення до оправдання перед Богом.

Людина неправдена через свої діла. Вона підлягає засудженню. І через віру в Христа, Його діло, Його жертву може стати праведною. Я пишу “може”, але маю на увазі, що завжди точно стає, якщо вірить. Не якщо приєднуєтсья до “правильної” церкви, не якщо щиро шкодує про свої гріхи, не якщо почала робити багато правильних діл, не якщо кинула пити, курити і слухати рок. Нема нічого такого, що може зробити людина, щоб оправдати себе. Взагалі нічого. Нуль. Рівно нуль – і ні крихти більше. Грішна людина просто грішна.

Отже, йдемо далі. Увірування у Христа має низку наслідків – один з яких оправдання (зарахування грішнику праведності Христа), інший – відродження. Чи може відроджена людина жити так, як невідроджена? Яку б відповідь Ви не обрали, Ви потрапите у пастку. Річ у тім, що ми не знаємо і не розуміємо як взаємодія суверенний Бог з людиною, яку Він Сам наділив певною волею. Не думаю, що правильно фанатично відстоювати свободу людини жити багато років у гріху (хоча і не виключаю цього), але і не думаю, що в Біблії є якісь явні чіткі ознаки, за якими можна точно окреслити – увірувала людина чи ні. Але і не думаю, що їх взагалі нема.

Ну і ще – є дуже моральні і порядні люди, які не вірять у Христа. Звісно, вони теж грішники. Але я веду до іншого – якщо вони увірують, то зовні Ви не помітите різниці. Ба більше – деякі невіруючі значно праведніші і справедливіші, ніж багато віруючих. Але це не робить перших віруючими, а других невіруючими. Все не так лінійно.

Таким чином, оправданий грішник може жити по різному. Але куди ми штовхаємо людей, коли ми вчимо, що “справжня” віра супроводжується ділами? Ми змушуємо людей сумініватися у своїй вірі, власне кажучи, сумніватися у Христі. Ми закладаємо бомбу сповільненої дії – ми говоримо, що є якийсь “набір діл”, який точно покаже нам, чи маємо ми цю рятівну/правильну віру. Але “правильна” рятівна віра лише одна – це віра в Христа, який помер за нас. Тут питання не у самій вірі, а у ЩО (чи у КОГО) ти віриш – у Христа чи ні. Якщо людина засумнівалася у своєму спасінні, то їй треба не тестувати свою віру (“спасаюча вона чи ні” – що за абсурд!), а спитати себе, чи вірить вона у Христа. Хто Христос для тебе? – ось правильне питання. Якщо Він твій Спаситель, що помер за тебе на голгофському хресті – все гаразд. Якщо ні – не гаразд. І ніякі діла не допоможуть тобі набути “правильну” “спасаючу” віру. Бо віра не від діл, вона від слухання Слова Божого.

Метал або золото, або ні. І якщо це мідь, то це мідь. Мідь не золото. Якщо це віра, то це віра. Нема двох типів віри – “яка спасає”, і “яка не спасає”. Є віра в Христа (і така завжди спасає), і є віра в діла (така завжди не сапсає). Тому що об’єкт віри – Христос. Така віра якраз і є “правильною” і “спасаючою”.

Що пропонує нам табір Lordship Salvation? Він пропонує копирсатися у своїх ділах. Але якраз це і пропонує нам релігія! Вона каже, що все впирається в діла, а Біблія каже, що все впирається в Христа. Христос мій Спаситель (і Господь, якщо хтось сумнівається), і моя віра – це мій погляд на Його жертву.

Тепер наостанок про учнівство. Так, на жаль, дехто вдарився в протилежну крайність і не навчає про діла навіть у корисному ключі. Коли я кажу про діла, я маю на увазі діла віри чи діла любові. Про це також навчає Новий Завіт. Писання говорить, що саме ділами ми служимо Богу, проявляємо милість, і т.д. Для нормального повноцінного християнського життя нам потрібне і те, і інше. Глупо без кінця і краю повторювати духовним немовлятам “вірою і лише вірою ми отримуємо оправдання” – хоча це і правда. Якщо у людей проблеми в іншій сфері, а фразу про “тільки віру” вони вже 1000 разів чули – може варто навчати про щось інше? Наприклад, про служіння в церкві своїми дарами? Зрештою, тем є безліч. Тому, на жаль, деякі християни самі дають привід кидати камінь у город правильного богослів’я. Навчаючи про спасіння/оправдання тільки через віру (що тисячу разів істина) вони живуть недостатньо свято, без служіння чи духовного росту, і тим створюють передумови для перекручень Євангелія.

Божої мудрості нам усім.