Роздуми про красу – Юрій Притика

Навряд чи красу можна обмежити співвідношенням грудей і талії, вона також не залежить від кредитного ліміту банківської картки, навіть 45-ти сантиметровим біцепсом і 5-тикубовим об’ємом двигуна сьогодні мало кого здивуєш. Ті, хто вважаються успішними світу цього, часто найнещасніші.

Квадратні метри жилої площі та мегапікселі камери смартфону точно не корелюють із красою людини. Ті люди, кого притягують подібні речі, обманули самих себе, вони обміняли дешеву ковбасу на брендовий і стильний одяг, хоча по великому рахунку ні те ні інше нічого не значить.

Навколо інвестують в бетон та ІТ, сільське господарство та сфера відпочинку стали трендами останнього десятиліття. Свобода, яка всюди зазіхає на особистий простір твого сусіда потрохи стає нормою, тепер у кожного своя правда, сьогодні немає кольорів, бо кожен сам вирішує що для нього чорне, а що біле.

Більшість хочуть бути мотивованими і мало хто живуть заради когось. Краса стала ознакою зовнішньою, інфляція цінностей зїла її суть. Як міль колись поїла норкові шапки наших батьків так байдужість пожерла щастя багатьох. Гострий нестаток часу – норма сучасного супільства. Тепер мільйони ініціатив, але так мало об’єднують серця багатьох. Тирани втрачають свою владу, пустіють церкви. Посмішка тепер не погода серця, а модний аксесуар. Все частіше окуляри не допомагають краще бачити, вони радше додають людині імпозантності. 

І це в той час, коли кожне серце спрагле спражньої краси. Краси, яка є здеркалом душі. Мир; радість незалежно від обставин; дитяча щирість; віра, непідкупна, велика як Еверест віра в живого Бога; доброта як рішення бути схожим на Нього; милосердця, невигідне, але солодке, бо дароване нам безкоштовно. Для таких осіннє сонце не викликає депресії, воно напаки цілує і огортає своїми обіймами кожного, хто не втратив цноти серця, чиї очі не осліпли від блакитних екранів власних гаджетів. Такі люди з легкістю переносять тижневий дощ, вони точно знають, там високо в небі для них світить сонце, прийде час і воно знову переможе. В житті таких бувають прикрощі, подекуди їх більше і вони частіші ніж в інших. Але хай це не бентежить усіх охочих, найбільше випробування гартує такі серця, діаманти їхніх душ будуть назавжди сіяти відзеркалюючи небесну красу Творця

PS Вийшло трохи сумно, наступного разу обов’язково виправлюся

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s