Скоро вибори!

В 2019 році нас чекають вибори – парламентські і президентські. Звичайно, якщо влада щось не втне, і не перенесе їх на 2300-ий рік :) За кого голосувати?

Спочатку хочу сказати, що відповідальна та зріла людина має брати участь у житті своєї країни. Пасивно спостерігати, як до влади приходить аби-хто, є погано. Кожен з нас повинен в міру можливого долучатися до всього, що може – справи у садку чи школі, куди ходить дитина, ОСББ, профспілка, село чи місто, країна.

Участь у виборах – це мінімальний мінімум нашої активності. Це дуже мало, але це все ж краще, ніж повний нуль. Коли варто починати цікавитися кандидатам, партіями? Як казав мудрець матері шестимісячної дитини: “Ви запізнилися з вихованням на 6 місяців”. Я вірю, що обов’язок кожного – мати постійне зелене поняття про справи в країні. І бажано, не зелене, а трохи глибше. Якщо вмієте читати – читайте. Читайте хороші он-лайн видання – Українська правда, Новий час, Дзеркало тижня, Тиждень, Збруч і т.ін. Навчіться розрізняти хороші ЗМІ від поганих. Звертайте увагу на те, що кажуть політологи. Політики – це люди, які хочуть Вам подобатися. Тому вони професійно і грамотно купують Вас своєю риторикою, своїми балачками і обіцянками. Політологи, здебільшого, науковці, для яких політика не просто корито, а об’єкт професійного вивчення. Ці люди глибше і краще знають всі підводні течії, і до їх думки дуже варто дослухатися.

Уникайте кількох речей. Перша – зрадоманство. “Все погано”, “нас зливають”, “зрада” і т.д. – це риторика слабкої людини. При чому, слабкої, і інтелектуально, і духовно. Друга – месіанство. Може поєднуватися з першим. “Олігархи нас зрадили, а от Сидоренко нас спасе”. Звичайно, мати свої симпатії до окреми діячів – нормальна річ, але нашому суспільству притаманно шукати когось, хто вирішить всі наші проблеми за 2 тижні. Але навіть якщо наша економіка буде розвиватися помірно швидко – в найкращому разі станемо Польщею років за 10-15. Не живіть ілюзіями – безплатний син в мишоловці.

Читайте і слухайте. Аналазуйте. Вникайте. Думайте. Більшості політиків потрібний слабкий виборець, який ні в чому не тямить. Такого легко купити чи обманути. Купити не лише гречкою, а риторикою (правою чи лівою зазвичай) або обіцянками (пенсія 300 дол, зарплата 700 дол., знизити тарифи на газ і т.д.).

Будьте чесні і звертайте увагу на свої емоції і мотиви. Більшість українців (на жаль!) недолюблюють або ненавидять владу (чи олігархів) тому, що влада живе багато, а люди живуть бідно. Ця ненависть до успішних в чомусь людей стара як світ. Але у всіх розвинених країнах є багаті і бідні – питання в тому, чи багатство набувається важкою працею (талантами, здібностями і т.д.) чи завдяки зв’язкам з владою. Багатим людям не треба заздрити лише тому, що вони багаті.

Стежте за діяльністю кандидатів принаймні за рік до виборів. Взагалі кажучи, рік це дуже мало. В розвинених країнах за ними стежать все життя, або принаймні 5-10 років.

Якщо Ви християнин – НЕ голосуйте за християн. Зараз поясню. Не голосуйте за християн лише тому, що вони християни. Голосуйте за тих, хто а) професіонал своєї справи б) моральна, чесна, гідна людина. Нам потрібні не християни при владі (і не буддисти, і не конфуціанці, і не агностики, і не атеїсти), нам потрібні люди, які мають правильні цінності. А правильними цінностями, на мій погляд є – правда, справедливість, мир, добробут, право, гідність, свобода, щастя, розвиток, і т.ін. Якщо Ви бачите кандидата, який не часто ходить до храму, або взагалі ніколи, але чудовий топ-менеджер/економіст/міжнародник/військовий, ще й порядна, мудра, поміркована людина – це може бути хороший варіант. Нам не потрібні депутати, якій знають на пам’ять послання Римлянам чи Нікео-Царгородський символ віри. Нам потрібні депутати (міністри, чиновники), які добре знають свою справу. Депутат має розумітися на певних сферах держави, щоб ухвалювати грамотні закони. Але це також має бути людина, яка має глибокі здорові цінності.

Я переконаний, що гомосексуалізм це гріх. Але. Є випадки, коли я б проголосував за гомосекскуаліста на високі державні посади. Чому? Тому що Україна – це світська політична держава, це велика машина, якою треба керувати. І трапляються випадки, коли люди з нетрадиційною орієнтацією (яку Бог засуджує!) є переконаними демократами, які щиро хочуть боронити мої громадянські права, розвивати мою країну, будувати економіку і т.ін. Натомість є інші, в яких все аж дуже правильно – жінка, півдюжини дітей, але ці люди роками грабують місцеві бюджети, крадуть ліс, вимивають бурштин, набивають свої кишені, будують собі хати, купують землі, беруть/дають хабарі і т.д. Тому треба навчитися виокремлювати головне і другорядне.

Коли ми обираємо когось на якусь посада, ми маємо мати чітке і сформоване бачення України, в якій хочемо жити. Це дуже важливо! Коли моя бабуся була ще жива, то останні роки життя вона мала дуже слабкий зір (та й слух). Вона все ще дивилася телевізор, але могла розрізняти лише силуети людей. В часи Леоніда Кучми вона дивилася новини, і інколи вона бачила чоловіка з краваткою (це міг бути диктор новин) і казала: “Це Кучма? я його по краватці впізнала”.

Більшість моїх знайомих впізнають політика по краватці. Іншими словами, не голосують за погляди, цінності, переконання, а за щось зовнішнє – харизму, мову спілкування, навіть одяг чи зачіску. Одна моя родичка якось сказала, що буде голосувати за Юлю Тимошненко, бо та нагадує їй… її маму в молодості. Тепер Ви розумієте, чому ми такі нещасні?

Політик – це виконавець волі громади. Це її, громади, слуга. Якщо громада хоче рухатися на захід (чи ще кудись) – політик має виконувати її волю. Якщо громада хоче прогресивний податок – теж. Якщо громада хоче федерацію, двопалатний парламент, платну медицину чи англійську мову з садочку – політик чемно виконує її волю.

Натомість, у нас все догори дриґом. Політики майже завжди обслуговують великий бізнес і регулярно заграють з низами (бо ті ж голосують!). По суті парламент на 80-90% представляє кілька відсотків населення. У нас нема справжніх соціал-демократів, бо у нас нема запиту на партію, яка б відстоювала інтереси робітників (в широкому сенсі).

Чим глибше людина розумітиме політичні та історичні процеси, тим важче її обманути. У Вас є друзі, які розуміються на економіці, бізнесі, медицині, військовій справі? Регулярно цікавтеся їхньою думкою.

Багато людей нарікають на владу не тому, що влада погана, а тому, що влада не здійснила їх надій-сподівань. Десь так мільйон чи більше українців щиро вірили, що Президент продасть свій бізнес. а коли він не продав, то вважали його великим негідником. Чого ж ви обрали великого негідника? Треба було знайти якогось безпритульного, одягнути, нагодувати, вибрати президентом – то мали б Президента не бізнесмена  і не олігарха.

Я веду до того, що за що боролися, на те напоролися. В цивілізованій країні є механізми впливу на Президента, депутатів і т.ін. До (до-о-о!) виборів треба було прийняти закон, що Президент має 100 днів, щоб продати бізнес. А якщо не продає – то його викуповує держава. І всі ці річі чітко і ясно прописати. Щоб не розганяти потім зраду у фейсбуках, а діяти через закон.

Президент є співзасновником Партії Регіонів? А коли Ви це дізналися? Вчора? Ну то було голосувати за засновника партії білих пухнастих котиків.

До кого з політологів варто прислуховуватися? Насправді, до більшості тою чи іншою мірою. Особисто мені близькі погляди Віталій Портникова, слухаю залюбки Ірину Бекешкіну, Вадима Карасьова, Володимира Фесенка, Костя Бондаренка, Олексія Гараня, Олеся Донія, Сергія Тарана., Сергія Рахманіна. Майже всі вони мають сторінки у фейсбук, які треба регулярно підчитувати.

На завершення скажу, що в нашій країні житимуть наші діти. І якщо ми будемо байдужі до власної країни – вони житимуть погано і бідно. З розбитими дорогами, середньовічною медичиною, неконкурентноздатною освітою і т.д. Багато що залежить від нас. Не будьмо байдужі.