Про католиків і католицизм

Чи варто дружити з католиками?

Чи варто дружити з католиками?

Я залюбки дружу з окремими католиками і багатьох з них вважаю хорошими християнами. Вони люблять Христа, їхня надія на Бога є щирою і непідробною, а практичне життя, яким вони живуть, є свідченням живої віри. Більше того, я можу багато чого у них повчитися. В їхньому благочесті вони звертають увагу на такі моменти, які євангельські християни часом випускають з уваги. Це є терпіння, смирення, жертовна любов, благоговіння перед Богом і багато іншого. Спілкування з щирими і доброзичливими католиками збагачує мою особисту віру. Проте я говорю зараз виключно про окремих католиків, а не про католицьку систему в цілому. Я можу вільно дружити з католиками, але при цьому категорично відкидаю будь-яку офіційну співпрацю євангеликів з католицькими структурами. Тому що така співпраця означала б схвалення і лояльність до самої системи та її помилок. Є люди, а є система. І це не одне і те ж саме. Думаю ці речі варто розрізняти.

Припускаю, що моє відкрите відношення до рядових католиків напевно не сподобається деяким євангеликам, які налаштовані більш радикально, а така категорична оцінка самого католицизму явно обурить багатьох католиків, які вважають свої структури установленими Богом. Проте я пишу це не для того, щоб кинути камінь в чийсь город. Просто хочу бути чесним і прозорим. Ми покликані ходити в правді. Правда не виключає любов, а любов не виключає правду. Не можна досягнути єдності, ховаючи правду в кишеню, або виносячи її за дужки, як це робить, на мою думку, екуменічний рух.

Зараз багато говориться про діалог. Я теж за діалог. Але за чесний діалог. Коли діалог починається з передумови, що в минулому було просто непорозуміння, а ми зараз порозуміємось, то це не діалог, а дипломатичні хитрощі. Немає миру без правди. Мир настає тоді, коли установлюється правда. В 16 столітті дві сторони конфлікту між католиками і протестантами добре розуміли проти чого вони виступають і що відстоюють. І питання, які вони підняли не вирішені і до сьогодні. Тому стверджувати, що вони тоді просто непорозумілися, бо не мали навиків сучасної культури діалогу – це прояв зарозумілості. Це добре, що зараз ми один одного не вбиваємо за віру, але це не означає, що суть проблема вичерпана.

Себестьян Тегза
(з соцмережі)

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s