Отже, ст. 35 Конституції України

“Церква і релігійні організації відокремлені від держави”

Що це означає? Що церква як інституція НЕ може втручатися в державні справи. Те саме навпаки – держава НЕ може втручатися у справи церковні.

Але бачимо зовсім інше – і держава і церква почали гратися у політично-церковні ігри, чи як їх назвати.

Спочатку АП використовує стуацію у православ’ї на свою користь, бо треба бали перед виборами заробляти, тепер т.зв. “КП” хоче використати парламент на свою. Завтра будуть розповідати як жити греко-католиками і протестантам. Бо ці межі вже посунено.

Інколи мене звинувачують, що я захищаю РПЦ. Та 100 років вона мені не треба, ні російська православна, ні будь-яка православна. Мова йде не про конкретну релігійну громаду, а про загальні принципи. Вони мають бути однаковими для всіх.

От у нас є різні кромади, грубо кажучи МП, КП, УАПЦ. Хоча Київського патріархату не існувало і раніше, а сьогодні тим більше – його не визнає ніхто – ні Москва, ні Константинополь (саме як патріархат). Але нехай. Громади з трьох об’єднань. І що після томосу? Може утворитися нова православна церква. Ну, припустімо, всі з КП і УАПЦ туди побажіть, і ще половина громад МП. А інша половина не побіжить. А це тисячі громад. Їх оголосити зрадниками і ворогами народу? Відібрати храми? Заборонити богослужіння? Це ми вміємо – ненавидіти Сталіна і бути його духовними дітьми. Ви уявляєте який це розкол в країні?

Як я вже писав раніше, якщо очільник релігійного союзу сидить у Варшаві, це не робить релігійний союз польським. І всі так звані експерти по томосах і автокефаліях ногою не ступали в християнські храми, Новий Завіт не читали. То в якому відношенні, вони знають як церкві бути? Як вони розуміють справу зсередини? Я скажу як – ніяк, хіба церква- як гвинтик державної махіни. А це неосталінізм.

І знову до МП. Кожна громада з її сящеником має собі вирішувати куди і як вступати. Ні у Константинополі, ні у Москва, ні у Києві, і вже точно не у Вашінґтоні не можуть вирішувати кому підорядковується якась помісна громада десь там в Одесі чи Миколаєві.

Це якби у Лондоні чи Амстердамі вирішили, що українські протестанти тепер частина об’єднання “бетта-бетта”, а не “альфа-альфа”. Громади самі собі мають ці питання вирішувати.

Ще раз кажу – добра не буде, коли люди, нескінченно далекі від релігійного життя, втручаються у справи церковні.