За кого голосувати?

Мене часто звинувачують в тому, що я пишу багато загальних/абстрактних/розмитих ідей про політику і вибори, але рідко говорю чітко. Так може здатися на перший погляд. Але від загального до конкретного один крок.

Отже, кілька простих принципів і переходимо до прізвищ.
1. Голосувати треба. Участь у виборах (принаймні як виборця) – це правильно, бо це вплив. Якщо Ви не підете на вибори, вони все ж таки відбудуться. Тоді просто інші люди оберуть главу держави без Вас.

2. Як вибирати? З тих, хто є. Якщо у нас буде 25 кандидатів – треба обрати найбільш достойного. Але. Треба брати до уваги і рейтинги. Я не думаю, що є сенс голосувати за тих, хто вже зараз має рейтинг менше 2-3%. Навіть якщо з’явиться якась дуже хороша кандидатура, але з рейтингом 0.5% – підтримувати нема сенсу. Така людина просто не потрапить в 2ий тур.

3. З іншого боку, не можна дивитися на два “головні прізвища”. В наших умовах треба дивитися принаймні на перші чотири. Тут йде боротьба за 2ий тур. Дуже ймовірно, що туди потрапить Юлія Тимошенко, а от хто другий – наразі важко сказати напевно.

Реальні шанси потрапити в другий тур мають Порошенко, Зеленський та Гриценко. Більш-менш адекватними ще є Садовий та Вакарчук. Але про них трошки пізніше.

Отже, Юлія Тимошенко. Має на диво високий рейтинг і останній (але досить високий!) шанс стати Президентом. Чому я не голосуватиму за неї (принаймні, у першому турі)? Дуже багато театру та обману з її боку. Постійне загравання з низами, “зубожіння” і імітація політичної програми. Це не та людина, яка потрібна країні. Має дуже мутне минуле. Хоча у БЮТі було/є кілька нормальних людей.

Володимир Зеленський. Не політик, без будь-якого управлінського досвіду. Швидше за все фігура несамостійна, хоча хотів би нею бути. Зробив успішну кар’єру шоу-мена, але ніколи не був професійним юристом/економістом/міжнародником/менеджером. Взявся несподівано і нізвідки. Раніше 2029 про його президенство не може бути мови. Не можна застрибнути в найвище крісло отак одразу. Не має ані партії, ані програми, ані ідеології. Вдає з себе людину “з народу”, чим успішно купив 10% населення. Доларовий мільйонер.

Петро Порошенко. До президенства двічі працював у уряді, а ще до того підтримував Ющенка у 2004-у. Його 5ий канал був єдиний, який транслював “перший” Майдан відверто і одразу. Людина в цілому кажучи орієнтована на ЄС-НАТО (і не лише тому, що тепер так модно). Успішний бізнесмен (який не продав бізнес). При ньому почалися реформи, хоча відбуваються вони кволо, не всюди і не завжди. Набільш успішні – нова поліція, медицина, армія. До нього є багато питань і зауважень, і це не “Реформатор” з великої букви. Але і другом Путіна його назвати важко. У складний для країни час витримав війну на сході і відносно добре представляв країну на Заході.  Має низку недоліків, але варіант не найгірший. З корупцією бореться дуже слабо. У БПП і АП є адекватні люди.

Анатолій Гриценко. Професійний військовий, полковник запасу, екс-міністр оборони. Не дуже сильна команда, слабка кампанія. Робить наголос на своїй чесності. Інколи розкидається сильними словами, як от “відрубати руки, щоб не крали”. Людина чесна і орієнтована на ЄС-НАТО. Чи зможе керувати країною на 40 млн душ – невідомо. Якщо буде воювати з усіма олігархами – невідомо, чим все закінчиться. Дружина – головний редактор “Дзеркало тижня” Юлія Мостова. За Гриценка виступили кілька цікавих людей, як от Чумак, Наєм та деякі інші.

Андрій Садовий. Ніди правди діти – Львів підняв і розвинув. Кількість туристів зросла суттєво. Привів у міськраду купу адекватних, молодих і енергійних людей. Робить ставку на традиційні галицькі і католицькі цінності, пропонує концепції. Наголошує, що віруючий, майже кожне інтерв’ю. Говорить про аеропорти в облцентрах, виробництво еко-бусів і все таке. Має фракцію “Самопомочі” у парламенті, але низький особистий рейтинг. Говорить багато правильних, мудрих і глибоких речей, але чи вірить у них – дуже важко зрозуміти. Однозначно орієнтований на Європу і веде себе як європейський мер. Три вищі освіти. П’ятеро синів. Весь бізнес записано на дружину.

Святослав Вакарчук. Син відомого професора фізики Івана Вакарчука. Вакарчук-молодший – інтелігентний і мудрий чоловік. Кандидат технічних наук (квантова фізика). Професійний співак і музикант. Часто говорить мудрі речі, але аж дуже абстрактні і незрозумілі народним масам. В політиці, як способі наживи, точно не зацікавлений. Був депутатом, але сам склав повноваження – перший і останній випадок у історії України. Займається благодійністю і не про людське око. Має невисокий рейтинг, майже ніякого досвіду в політиці. Без команди і без великих грошей. Навчався у США. Одружений, але своє приватне життя ховає за 10-ма дверима.

Варіанти а-ля Бойко-Рабинович нормальні українці не повинні розглядати взагалі. Тому обійдемося без них.

Ідеальний варіант, щоб Гриценко-Садовий-Вакарчук об’єдналися та діяли як команда. Оскільки Гриценко має найвищий рейтинг – підтримати двом іншим варто саме його. Садовий, очевидно, готується до парламентських виборів восени, тому підтримати когось не дуже в його інтересах. Що там скаже Вакарчук і чи взагалі буде балотуватися – невідомо. Але поки зволікає, тоце працює проти нього. Люди розчаровуються невизначеністю.

Отже, вирішувати Вам. Але ставлячи галочку навпроти конкретного прізвища, усвідомлюйте, що довіряєте цілу країну цій людині аж на 5 років.