Як бути щасливим?

Останнім часом усе частіше бачу у френд стрічці перепости статей на кшталт “Щасливими можуть бути тільки ті, хто багато подорожує” або “Щасливими можуть бути тільки ті, хто живе в парі”. Друзі, ви це серйозно? Хочете сказати, що на світових курортах, починаючи від Туреччини і закінчуючи Гавайями, поголовно усі туристи сяють невимовним щастям? Тоді почитайте форуми відгуків про готелі на популярних сайтах для подорожуючих і виявите там у більшості негативні відгуки. Може ви стверджуєте, що незаміжні та неодружені люди є абсолютно нещасними, а всі одружені неодмінно тішаться щодня? Чому ж тоді за статистикою в нашій країні кожен другий шлюб завершується розлученням? 

Не будьмо жертвами пропаганди.
Подивімося правді в очі.

Щасливою може бути та людина, яка у першу чергу полюбить себе як Боже творіння – таким як є, із тонкими губами, кривими ногами та рідким волоссям. Переконана, що одружені люди зі мною погодяться в тому, що зовнішність грає у шлюбі далеко не першу роль. Тут більше цінується бажання випереджати один одного у пошані, здатність розуміти, приймати, прощати, не “качати права”, а прислухатися до думки ближнього”. Тож замість того, щоб нарощувати вії і закачувати в губи силікон, навчімося для початку бути лагідними і терплячими. Звільнімося нарешті від руйнівного фемінізму.

Щасливою може бути та людина, яка щиро полюбить своїх батьків, навіть якщо вони не завжди її розуміють; полюбить чоловіка, навіть якщо його зріст не сягає метру дев’яносто, навіть якщо у нього немає рахунку в банку чи заможного татуся; полюбить своє місто і свою країну, а особливо усіх своїх земляків; полюбить свою роботу, навіть якщо суспільство не вважає її престижною; полюбить свою церкву, навіть якщо там носять хустки і не плескають після виконання пісень.

Адже саме батьки подарували нам життя, вони недосипали ночі, жертвували заради нас кар’єрою, красою, здоров’ям та ресурсами.
Адже твоя половинка (чоловік чи дружина) дана тобі Богом не тільки для того, щоб дарувати квіти і давати гроші на шопінг/ варити їсти і родити дітей. У першу чергу ця людина дана тобі для того, щоб ти ЗРОБИВ/ЛА ЙОГО/ЇЇ ЩАСЛИВИМ/ОЮ.
Адже ти народився там, де народився для того, щоб змінити це місто і цю країну. Пам’ятаєте промову Джека Кеннеді на церемонії інавгурації: “Не питай, що Америка може зробити для тебе. Запитай у себе, що ти можеш зробити для Америки!”. Зауважте, де тепер Америка.

Адже твоя робота, якою б вона не була, може стати як для тебе, так і для оточуючих благословенням чи прокляттям в залежності від твого відношення до неї. Спробуй викластись на 100%, спробуй полюбити колег, спробуй бути доброзичливим із клієнтами. І до тебе, як то кажуть, потягнуться люди!
Адже твоя церква – це у першу чергу люди, які зберегли для тебе віру. Люди, які пережили гоніння радянської влади – штрафи, арешти, неможливість отримати вищу освіту, статус “інакомислящєго”. Підійди на наступному зібранні до стареньких членів церкви і подякуй їм за те, що вони встояли в такі складні часи, запитай, чи стає їм пенсії на життя, чи потрібно підвезти їх додому.

Повертаючись до першої думки, хочу дати зрозуміти, що я зовсім не проти подорожей чи шлюбу.Я проти того, коли методи досягнення щастя називають його першоджерелом.
Я дуже люблю мандрувати. І я відчувала себе щасливою протягом п’яти років шлюбу, коли ми з чоловіком не мали можливості подорожувати, і в той самий час тішилась, коли випадала така нагода.
Я дуже люблю свою сім’ю, але до одруження я також відчувала повноту щастя у спілкуванні з Богом та служінні Йому.

Підсумовуючи усе вищесказане, хочу зауважити, що секрет щастя, на мою думку, полягає в щирій подяці Богу за все, що ми маємо. Просімо у Нього відкрити нам очі на ті благословення, які давно чомусь відійшли у розряд буденності і норми життя. Тоді, раптово виявиться, що ти і я не є бракованою версією “успішнішої подруги чи друга”. Ти і я – унікальні, неповторні у своєму роді люди, які можуть щоденно змінювати світ, люблячи своє життя і людей, які знаходяться поряд.
Хай допоможе нам у цьому Бог!!!

(з соцмереж)