С.Я. Тегза
Однозначно, я проти змішування різних теологічних систем в одну кучу і зведення їх до спільного знаменника. Вважаю, що це було б просто нечесно. Ми наче отримаємо все вкупі, але по суті нічого конкретно. Це буде просто каша і вінгрет. Не можна втікати від реальності, Бог дозволив існувати різним богословським традиціям в історії церкви і вони повинні такими й залишатися – різними. Слід подорослішати і нарешті зрозуміти, що світ не є чорно-білим і богословське різноманіття – це не загроза для християнства, а його багатство.
З іншого боку, я також проти богословської та конфесійної ізоляції в цьому вирі різноманіття. Тому що вважаю це не здобутком, а втратою. Ізоляція, на мою думку, – це глухий кут, дорога в нікуди, шлях до виродження і деградації. Коли люди обмежують істину своєю теологічною системою і поводяться так, наче вони єдиний святий залишок вірних на землі, даруйте, але – це просто смішно. Про це анекдоти складають. Нема що й казати.
А який тоді вихід? Що ж робити? Я за чесний діалог і збагачення один одного; за відверте спілкування, а не за протистояння; за взаємну конструктивну критику, а не за звинувачення і нападки в односторонньому порядку; за готовність слухати іншу сторону і вчитися розуміти її; за відкритість до змін і слушної корекції своїх поглядів. Я за збереження власної конфесійної спадщини і пошану до спадщини інших конфесій. Кожен може в кожного чогось повчитися і почерпнути для себе корисного від інших. Слухаючи інших, ми можемо корегувати наші помилки і крайнощі. Як би це банально не звучало, але я за те, що говорив наш класик: «Учітеся, читайте, чужому научайтесь і свого не цурайтесь».
З соцмережі
two three dots 