В Україні завжди були проблеми з представницькою демократією. Чому народ ненавидить депутатів на другий день після того, як сам їх обрав? Тому що люди не вважають депутатів своїми представниками. Навіть на мажоритарці депутати не сприймаються як представники місцевої громади для вирішення загальнодержавних справ. Вони сприймаються лише як люди, які зможуть щось “вибити” із загальнодержавного бюджету для вирішення проблем місцевої громади.

Чому представницька демократія працює в інших країнах? (хоча зараз у багатьох з цим проблеми) Тому що там політика є більш ідеологічною. У партій є ідеологія, в руслі якої вони працюють. Партія, за яку я голосую, представляє мої цінності, моє бачення, мої погляди. Громадянину не потрібно вирішувати конкретні питання через референдуми: він довіряє партії, яка в цілому поділяє його світогляд і буде його відстоювати. В Нідерландах сім’ї часто поколіннями голосують за одну й ту ж партію.

Як і в інших питаннях, тут президенство Зеленського не вирішує давніх проблем української політики, а навпаки – максимізує та консервує їх. Вся кампанія Зеленського була побудована на ухилянні від будь-яких ідеологічних питань. У нас вже 40% готові голосувати за партію, якої взагалі нема, не кажучи про виразну ідеологію. Трімф Зеленського максимально де-ідеологізує українську політику, перетворюючи вибори на змагання між прихильниками актора, співака та боксера.

Якщо в команді Зеленського і є якась стратегія, то вона полягає в тому, щоб вирішення найбільш суперечливих та потенційно конфліктних питань покласти безпосередньо на народ. А сам президент і його партія мають просто виступати за все хороше. А в умовах контролю над головними ЗМІ народ завжди скаже те, що хороше для влади. І буде сам нести за це відповідальність. І проти цього рішення вже не підеш. Бо на Майдан проти народу не вийдеш.

Дмитро Бінцаровський
(з соцмереж)