Жінки і армія
Кілька років тому українським жінкам-військовим на якесь свято вручили квіти. Деякі з них обурилися. Мовляв, ми не “слабша стать”, ми рівноцінні з чоловіками і т.д.
Але, мабуть, так думають, на все жінки. Таким що робити?
Кілька років тому одна моя знайома відвідала якусь скандинавську країну. Вона була здивована, що ніхто з чоловіків не допомагав їй нести важку сумку, не пропускав першою у двері і т.ін. Річ у тім, що ця країна вже десятки років просякнута фемінізмом, і тепер пожинає плоди.
Взагалі я помітив, що агресивна меншість може переламати і часто переламує пасивну більшість. Адептів всяких різних меншостей не дуже багато, але вони гіперактивні і свято вірять що мають рацію.
Тому, якщо 90% жінок військовослужбовців в принципі і не проти отримати квіти, то через 10% не отримають їх.
Звісно, цифри я беру з голови.
Кілька років тому скасували заборону жінкам працювати на шахті. Це була стара заборона з радянських часів, мета якої була захистити жінок від важкої і небезпечної працю. Ну і жінки не рвонули добувати вугілля, хоча кілька жінок-шахтарок (шахтанирь чи шахтарес) таки є.
Не дуже поспішають жінки водити міські маршрутки. Хоча мають право.
Дехто думає, що пройде 10-20 років і все вирівняється. Але Творець заклав відмінності, які не стерти і через 1000 років.
Вся біда в тому, що люди шукають свою ідентичність там, де не треба.
P.S.
Я не проти того, щоб жінки були шахтарками, пілотесами чи водійками маршруток у Львові. Мова трохи про інше.
two three dots 