Популізм – Дмитро Бінцаровський

Сподобалось, що пише про популізм нідерландський вчений Кас Мудде. Він дає просте означення: сучасний популізм – це ідеологія, що розділяє суспільство на дві ворожі групи: “чесний народ” і “корумпована еліта” (лат. “populus” – народ).

Як правило, в представницькій демократії суспільство розділене ідеологічно (соціалісти, ліберали, християнські демократи тощо). Вибори проводяться для того, щоб люди різних поглядів обрали найбільш достойних виразників своїх поглядів. Потім ці представники кожної з ідеологій намагаються реалізувати її, йдучи на вимушені поступки іншим.

Але популізм не визнає поділу на ідеології. Він ідеологічно безбарвний і гнучкий. Звідси і “не треба ділити народ”. Не треба, бо думку народу представляє тільки популіст – безроздільно. Всі інші – корумповані еліти, “старі політики” (і їхні боти). Вони не представляють народ.

Україна не один рік йшла до тріумфу популізму. Наші політики оспівували мудрість народу і нищили авторитет владних інститутів, тим самим підсилюючи конфлікт народ-влада. Майже всі українські політики 28 років гралися в популізм – і тоді прийшов справжній популіст-профі, який “зробив їх”.

Як пише той же Мудде, популісти, звичайно, підтримують демократію як народовладдя та владу більшості. Але вони, як правило, є анти-лібералами, а тому під загрозою опиняються ключові ознаки ліберальної демократії – права меншин, панування закону та розподіл влади.

З розподілом влади в Україні вже зрозуміло. Його не буде ближчі роки. Під “правами меншин” в нашому контексті слід думати насамперед про політичну меншість. Тут я дуже радий, що пройшов “Голос”, хоч сам голосував за ЄС. Бо я боюсь, що всіх, крім “Голосу”, просто “заглушать”, наклавши на них тавро “старих політиків”.

Найважливіше, що буде з пануванням закону. Ніхто не знає, яким буде уряд. Але найбільш логічним здається російський варіант, коли економікою займаються ліберали, а силові органи віддані особисто президенту і по факту законом не обмежені. Ліберали – “для Заходу”, силовики – для внутрішньої ситуації. Новій владі потрібно показати швидкі результати. Швидких економічних успіхів не досягти, а ось посадками вгамувати спрагу народу за “справедливістю” можна. Більшості народу все одно, за що і чи справедливо посадять. Головне, щоб побільше, і тих, хто найвідоміший.

Мудде, хоч і нерелігійна людина, але вказує, чим популізм відрізняється від релігійного мислення. В релігії джерелом чеснот є Бог, а люди – всі – є грішниками. В популізмі джерелом чеснот є народ, а гріховною – еліта. “Гріх” тут розуміється не у релігійному сенсі. “Гріх” – тут це насамперед провина. Популізм перемагає там, де люди схильні покладати вину за свої біди виключно на владу.

(з фейсбуку)

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s