Людина, яка за власною ініціативою клопотала за мене, щоб я був прийнятий в семінарію, згодом написала на мене донос в єпархіальне управління, щоб мене відсторонили від служіння. Інша людина, якій я не набивався в друзі, але яка сама ще вчора називала мене «дорогим братом», негайно видалила мене з друзів у ФБ і припинила зі мною будь-яке спілкування тільки за те, що я сказав, що вважаю представників традиційних конфесій християнами. Ще інша людина, яка вельмилюбно спілкувалася зі мною, в один момент згорнула всю свою доброзичливість тільки через те, що я говорив, що Святе Письмо не вчить пацифізму і сухого закону. Ще один ревний християнин, перетворився з друга на ворога, коли я сказав, що хустинки і спідниці – це питання культури, а не догматичного богослів’я.

В якийсь момент я зрозумів, що релігійні люди схильні до того, щоб поспішно приймати мене за свого, тільки тому, що почули від мене якусь одну думку, яка їм дуже близька і чомусь вони подумали, що я у всьому думаю так як вони. І, як правило, вони є люб’язні до тих пір поки ти не скажеш щось суперечне іншим їхнім переконанням. І тоді вся їхня любов кудись зникає. Тепер ти єретик, ліберал і ще ціла купа різних компліментів.

Що мене навчили подібні ситуації? Я зрозумів, що в церкві люблять «слухняних», а хто наважується висловлювати свою думку, ті потрапляють у неласку. Я зрозумів, що існує суттєва різниця між любов’ю до церкви і любов’ю до людей, між любов’ю до братства і любов’ю до братів. Я зрозумів, що з вірними слугами «партії» треба зберігати дистанцію, їм не варто довіряти. Я зрозумів, що зі сторожовими псами, які стережуть свої принципи і традиції, треба бути обережним. Захищаючи рукотворний храм, вони без вагань видадуть на смерть кров невинну. Захищаючи свої доктрини, вони на всіх, хто думає інакше, дивляться з підозрою. Святинею для них є не жива людина, створена на образ Божий, а ідеали своєї церковної партії, які треба вірно захищати. Вони не почують ваш крик, вони поставлять вам діагноз.

Я зрозумів, що з особливо «ревними» віруючими не треба поспішати відкриватись. Бо часто це люди для яких субота є важливішою за людину. Це люди, які скоріше обріжуть вам ноги, щоб тільки ви вмістились в їхні церковні штани. Я зрозумів, що релігійне сумління може бути дуже хворим. Коли вірність релігійним правилам витісняє любов до ближнього. Я зрозумів слова Христа про те, щоб не кидати перлин перед тими, хто вас розірве, як тільки ви обернетесь. Я постановив, скільки це від мене залежить, не давати приводу приймати мене за свого тим людям, з якими в мене є розбіжності, неприйнятні для них. Я постановив бути відкритим до всіх і не ображатися на тих, хто не приймає мене. Я побачив красу і багатство християнського різноманіття і зрозумів, що обмежувати коло свого спілкування однією правильною групою – це крайність, яка приводить до духовної короткозорості. Я зрозумів, що взаємна любов є важливішою за правильні переконання.

Я побачив, що взаємна підзвітність і рівноправні відносини – це здоровий шлях християнського зростання. Християнин не може бути кішкою, яка гуляє сама по собі, це погана ідея, але бути телятком, яке ходить за іншими – це теж не здоровий варіант. Діалог, слухання один одного, чесна дискусія, взаємна пошана, рівноправні відносини з братами – це є шлях християнської зрілості. Я зрозумів, що є суттєва різниця між слухняними та зрілими членами церкви. Формування зрілих християн, вільних і свідомих, мудрих і добрих, є достойною ціллю церковного життя.