Ви напевно чули, що Церкву часто називають тілом Христовим. Таку назву вживав святий Павло в своїх посланнях. Як її розуміти? На жаль, багато хто тлумачить її буквально. Це приводить до помилкового ототожнення Христа з Церквою, а також до невластивого вивищення самої Церкви. Голос Церкви стає голосом Христа. Послух Церкві стає послухом Христу. Адже сама Церква в такому разі вважається Христом. На мою думку, таке розуміння є помилковим, адже слова святого Павла не несуть такої ідеї. В контексті самих послань вони передають зовсім іншу думку.

Більш правдоподібним є те, що Павло використовує образ тіла як просту метафору єдності. І виглядає, що в цьому він був не першим. Так робили також й інші біблійні автори. І вперше цей образ зустрічається ще в Старому Завіті. Ось два приклади:

“Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: “Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка.” Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і СТАНУТЬ ВОНИ ОДНИМ ТІЛОМ”. (Бут.2:21-24)

“Всі коліна Ізраїля прийшли до Давида в Хевроні і кажуть: “Дивись, МИ ТВОЇ КОСТІ Й ТВОЄ ТІЛО. Вже й раніш, ще як царював Саул над нами, ти був тим, хто водив Ізраїля в поле і назад приводив, до того ж і Господь сказав до тебе: Ти будеш пасти мій народ Ізраїля, ти будеш князем над Ізраїлем.” Як прийшли всі старші Ізраїля до царя в Хеврон, цар Давид заключив із ними союз у Хевроні перед лицем Господнім, і вони помазали Давида царем над Ізраїлем. Тридцять років було Давидові, як він став царем, і царював він сорок років”. (2Сам.5:1-4)

Єдність чоловіка та дружини, а також єдність царя та його народу зображується через метафору тіла. І це зовсім не означає, що жінка ототожнюється з чоловіком, чи народ із царем. Жінка не стає чоловіком, а народ не стає царем. Вони не зливаються, не стають одним суб’єктом. Це просто метафора, яка означає єдність та спільність. І саме в такому сенсі її вживає святий Павло. Наприклад:

“Чи не знаєте, що той, хто пристає до блудниці, є з нею одним тілом? Бо «будуть, – каже, – двоє одним тілом.» (1Кор.6:16) Як бачимо, жодної містики, жодного буквалізму. Звичайна метафора спільності. Натомість, про єдність із Христом, продовжуючи думку, апостол каже: “Хто ж пристає до Господа, є одним духом”. (1Кор.6:17) Та сама думка. Різниця тільки в тому, що в першому разі мова йде про гріховний тілесний зв’язок з блудницею, а другому про духовний зв’язок із Господом. Але і в першому і в другому випадку зв’язок є цілком реальним. Таким чином я роблю висновок, що бути одним тілом означає мати спільність.

Натомість, буквальне розуміння цієї метафори створює цілу низку зайвих і смішних питань. Наприклад: чоловік і дружина є одним тілом, але тіло – це не два члени, а багато, а тут тільки двоє. Що ж тоді це за тіло? Напевно якесь неповноцінне, або нездорове. Ну, ви напевно зрозуміли, що це звучить просто абсурдно. І виникають такі питання з помилкового сприйняття слів апостола Павла, коли звичайну метафору трактують надто буквально.

А ви що думаєте з цього приводу?