Адольфа Гітлера традиційно вважають найжахливішим злочинцем XX століття. Дехто навіть каже, що гіршої людини за нього ніколи не було, та вже і не буде. Так це чи ні – неважливо. Адольф Гітлер, поза всякими сумнівами, був препоганою людиною, і якщо десь колись були ще гірші – це не робить його кращим. Він диктатор, убивця і расист.

Тепер облишимо цю постать на хвилинку та стрибнемо до зовсім іншої теми – протестантської сотеріології. Вона навчає (на мій погляд, вцілому обґрунтовано), що спасіння (як оправдання перед Богом) неможливо ані заробити, ані заслужити – тільки отримати вірою в Христа. Віра в Христа є наріжним каменем сотеріології. Віра Авраама зараховується йому в праведність, а віра в Христа – кожному нечестивому. Усі ми грішні, і шлях на спасіння один – вірою прийняти викупну жертву Христа на хресті. Він помер за нас. Вірою приймаємо Його дар праведності.

Біблія справедливо навчає, що Божа благодать безмежна і може покрити будь-які провини і в будь-якій кількості. Кров Христа є всемогутня і може спасти будь-якого грішника. Це правда, і сумніватися в цьому – означає сумніватися в Самому Бозі.

Років так 5 тому я на власні вуха чув цікаву розмову. Одна людина стверджувала, що не можна виключати спасіння Гітлера. Так, він тиран, диктатор, убивця, але хто зна – може він десь в дитинстві повірив у Ісуса і потім все життя вперто жив у бунті проти Бога.

Так-так, може-може. Але мені більш вірогідним вважається інше – хотіли випрати одяг, але перестаралися і затерли до дір. З такою логікою, всі навколо нас можуть бути “таємними християнами”. Всі колись якось увірували, але якось дуже швидко все забули і живуть собі у гріху. Просто мають вільну волю і ігнорують Святого Духа.

Звісно, не мені вирішувати, кого там Бог візьме на Небо, а кого ні. Але з Писання я бачу, що коли Бог приходить в життя людини, це не просто так. Він не просто ставить “галочку” навпроти її прізвища і та живе собі далі. Зазвичай і здебільшого він трансформує її життя. Він торкається її розуму і душі. Звісно, є притча про ґрунти. Є посвячені люди, а є не дуже. Але доктрина “оправдання через віру” не дає нам право вірити у безглуздя. Бог, поза всяким сумнівом, спас би будь-якого серійного убивцю, якби той навернувся за хвилину до смерті. Але ми не маємо права вірити в абсолютні дурнички. Ми не знаємо нічого про спасіння Гітлера, але ми не повинні з піною на устах доводити “ну ти не знаєш, може він був спасенним, але потім все швидко облишив”.

Бог не є Богом абсурду.