Проблема багатьох людей, в тому числі християн (досить часто чоловіків, але й жінкам це притаманно) полягає в тому, що вони шукають «чарівну пігулку», яку можна один раз прийняти, тобто щось одне зробити з надією, що відразу всі проблеми вирішаться – характер трансформується, сім‘я зміниться, погані думки та бажання розвіються та жити стане легше.

Людина може роками руйнувати своє здоров‘я, свою сім’ю, репутацію, стосунки, а потім надіється все це одним махом і за раз змінити. Такі люди просто хочуть щоб життя стало легшим, а їм не потрібно було прикладати багато зусиль щоб розібратися з наслідками своєї гріховності і неправильного способу життя.

Більше того, такі люди починають звинувачувати інших людей в тому, що вони не спішать реагувати так як би вони хотіли на цю їхню таблеточку. Наприклад, чоловік 10 років «чудив», нехтував дружиною і дітьми, не був головою і духовним лідером, а потім якось вирішив це змінити – зібрав їх один раз почитати Біблію чи помолитися, чи сказав, що всі разом в неділю йдуть в церкву, а сім‘я не проявила належної реакції, якої він хотів би і він відразу псіхує, ображається, каже, що більше такого робити не буде, бо ніхто його не слухає і не поважає. На що надівся цей чоловік? На «чарівну пігулку». Ніби одна його дія перекреслить всі його неправильні вчинки протягом багатьох років та відразу ж відновить довіру до нього і бажання слідувати за ним. Але так не буває. Біблія такого не обіцяє. Це християнство без смиряння власної плоті і самозречення, без радикальної боротьби з гріхом і без процесу освячення, без необхідності регулярного послуху Слову, без регулярного покаяння і визнання потреби в благодаті Божій.

На противагу такому незрілому, лінивому, самолюбному і світському відношенню, Ісус говорив про те, що християнство, слідування за Ним означає нести свій хрест щоденно і практикувати регулярне самозречення в надії на Нього.

«Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.” Луки 9:23-24

Якщо ти не розумієш цього базового першого кроку (несіння хреста і самозречення заради Христа), то не розумієш християнства і що означає йти за Ісусом.

Про це ж говорив і апостол Павло
“А як хто йде на змаги, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається.” 2 Тимофія 2:5

Незаконно змагатися – це «зрізати кути», шукати шляхів, надіятися що «пронесе», це шукання допінг-таблеточки, але результатом такого відношення є дискваліфікація і відсутність нагороди.

Саме тому далі говориться Євангеліє і те, що може змотивувати нас до радикальної і жертовної самовіддачі Христу

«Пам’ятай про Ісуса Христа з насіння Давидового, що воскрес із мертвих, за моєю Євангелією» 2 Тимофія 2:8

Наш Цар пройшов шлях страждання, болю і смерті для того щоб спасти нас від руйнівного самолюбного життя.

«А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.” 2 Коринтян 5:15

Ісус взяв Свій хрест заради нас щоб ми брали свої хрести заради Нього.

«Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха» Євреїв 12:3-4

Скільки б ви не пожертвували Христу і чим би ви не пожертвували – Він пожертвував більше. Який би біль ви не переживали в самозреченні, Ісус пережив біль пекла і розлучення з Отцем. Він помер і воскрес та вознісся для того щоб дарувати нам Свого Святого Духа, Який робить нас здатним жити життям послуху Йому. Але це не якась одноразова подія – це щоденне життя залежності від Бога, надії на Нього і Його благодать, визнання це в молитвах, в покаяннях, в проханні про допомогу, в ставанні після поразки, в боротьбі з гріхом заради Христа і того щоб бути як Він.

Ось як віра в Євангеліє, суть якої в спогляданні на Христа, надії на Нього, визнанні Своєї постійної потреби в Ньому, мотивує і веде нас до перемін знову і знову. Євангеліє говорить нам про те, хто ми є в Христі і що ми маємо в Ньому – наше «я» було розіп‘ято з Христом і не має влади над нами.

«Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха» Римлян 6:5-6

Лише біля підніжжя хреста, коли ми споглядаємо на велич Ісуса, наше «я» здувається до відповідних розмірів. Лише Голгофський хрест нагадує нам про потворність людського гріха і велич Божої любові. Лише там ми можемо знайти силу в боротьбі з гріхом і його наслідками, проходити випробування і труднощі в житті з правильним серцем розуміючи, що ти заслуговував насправді ще гіршого – пекла.

Не «зрізайте кути», не шукайте легких шляхів коли воля Божа веде вас через випробування чи школу смиріння, а в надії на Божу благодать беріть свій хрест, вмертвляйте свої пожадливості, та слідуйте за Ісусом дивлячись на Нього.

Не шукайте «чарівної пігулки», шукайте дивовижного Христа – щоденно.