Мова про мову – Тарас Дятлик

Чи одні мови від Бога, а інші від Лукавого?

Чи одні мови від Бога, а інші від Лукавого?

В моїй стрічці вже декілька років гуляє ось ця картинка, автор якої, привівши декілька прикладів, приходить чи хоче привести споглядача до висновку, що одна мова тут явно не слов’янська.
[Мова йде про таблицю, де порівнюються кілька слов’янських мов і спеціально підібрані слова, які російською звучать не так, як українською, польською, білоруською… – ред]

Він ставить приховане питання: чи означає це, що якщо є такі відмінності між трьома мовами і російською, то російська мова — не мова? І якщо українська, білоруська і польська — “слов’янські” мови, а російська мова (умовно) — не слов’янська, то вона походить від сатани, чи з самого пекла, а інші три мови — від Самого Господа? А чи бувають взгалі святі чи грішні мови?

Впевнений, зараз тут буде купа коментарів (так часто буває зазвичай), і мені почнуть пояснювати, що російська — це мова агресора, що вона недо-мова, що “руський” (як етнос) — це прикметник, а не іменник, тощо. Що я багато що не розумію, що ніби захищаю “русьмір”, і мені потрібно визначитися тощо.

Але, шановні, якщо ми, українці, переходимо на такий дискурс, то ми переходимо на дискурс, який нам нав’язує “русьміровська” ідеологія: що є етнос святий – з усіма наслідками, і є етнос грішний – з усіма наслідками. Ми переходимо на ту ж ідейну мову дзеркально. А переходячи на ту ж ідейну мову, на ті ж критерії мислення, у нас є велика небезпека уподобитись найгіршій формі “русьміра”.

Я думаю, що свою мову ми захищаємо тоді, коли шануємо її ТА вивчаємо і знаємо інші мови, говоримо в ній в сім’ї, пишем на ній, думаємо за допомогою неї. І наша рідна мова не захищається, коли ми принижуємо інші мови. Ворог — не мова. Ворог — деструктивна ідеологія, яка може використовувати будь-яку мову, у тому числі українську. Шанування своєї мови — це і шанування будь якої іншої мови, самого феномену МОВА, яка сотворена Господом.

У мене особисто включаються всі червоні лампи, коли якась нація починає говорити про свою над-звичайність (хоч українська, хоч російська, хоч єврейська, хоч палестинська), про над-звичайність своєї мови, про над-звичайність свого походження, про над-звичайність своєї геолокації, про над-звичайність свого впливу на світ, про над-звичайність свого статусу.

Світ — це одне велике село, в якому живе ЛЮДИНА. Мови і етноси — це ДАР Божий, хоч і в результаті вавилонської трагедії. І наша сила в тому, щоб не відповідати приниженням на приниженням. Сила перемоги, у тому числі, й в збереженніі своєї гідності. Пам’ятаєте Революцію Гідності? Скільки людей і якими мовами говорили під час революції Гідності? А Гідність немає нічого спільного з приниженням іншого, другого за етнічною чи мовною чи расовою ознакою. Ех…. Шануймося, і не поширюйте ось цю дурню на картинці. Я не про захист російської мови. Я про захист МОВИ і про ГІДНІСТЬ…

(з соцмереж)

One thought on “Мова про мову – Тарас Дятлик

  1. Воно то було би так, якби говорили про захист російської мови в Росії. Але ситуація в нас дещо інша. Керуючий справами МП прямим текстом говорить, що в Україні вони друкують церковні книги російською, бо російська ближча до Бога, аніж українська. Я нічого не вигадую, ось повний текст інтерв’ю, де є ще чимало інших одкровень: https://glavcom.ua/interviews/keruyuchiy-spravami-upc-mp-brmitropolit-antoniy-pislya-zmini-vladi-stalo-legshe-648317.html

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s