Кому належить влада в церкві?

Є церква “А”. Там фактично всю владу має головний священик, який живе у Римі. Він вважається намісником Петра, а Петро, теж вважається, має ключі від царства Божого. Ієрархія, структура, правила.

Є церква “Б”. Там є союз 14 помісних церков. Між ними зараз деякі тьорки-войнушки, але вважається, що жоден керівник жодної помісної церкви не має влади абсолютної навіть в межах своєї церкви. Є синоди місцеві, є собори. Більше демократії, можна сказати.

Є церква “В”. Тут все складно і заплутано. Бо В це сотні і тисячі різних моделей. Десь влада в церкві подібна на А, десь на Б, а десь все ще по-іншому. Є громади автономні, є союзні, є конгрегаційні, є пресвітеріанські, є ще інші. До вибору, до кольору.

В таборі “Б” мені по секрету сказали, що єписоп “цар і бог” в межах єпархії. Навіть патріарх не може просто прийти і щось так йому розказати. Має дозволу спитати.

Але в церкві “В” трапляється щось подібне, коли служитель помісної громади центральна і головна фігура і геть усе крутиться навколо нього. Але є і таке – служитель просто відвідувач. Його церква для нього – це 2-4 год на тиждень. Весь тиждень він живе своїм життям і не сильно переймається духовним життям пастви ::(())

Але у всіх випадках влада є і виконує свої функції. Навіть якщо владарі люди недосконалі :)

P.S.
Я вважаю найкращою модель, коли помісна громада має високу автономію, але комунікує і співпрацює з іншими громадами. В самій громаді влада має бути мудро збалансована між а) пресвітером/пресвітерами б) іншими лідерами в) всією громадою. Моделі, в яких вся влада належить а) громаді або б) одному служителю однаково хибні.

Сергій Чепара