На кого упала башта Силоамська?

Або чи можна у скрутний час говорити людям про Бога

Як вести себе християнам під час епідемії? Крім того, що мити руки милом, залишатися вдома, молитися, підбадьорювати один одного? Чи розповідати людям про Бога? “Швидко кайтеся, бо на вас усіх чекає пекло”? Як правильно? Мовчати?

Цікавий випадок трапився в Новому Завіті.
“Саме в той час прийшли деякі і розповіли Йому про галілеян, кров яких Пілат змішав з їхніми жертвами. Ісус сказав їм у відповідь: Ви думаєте, що ці галілеяни були грішніші за всіх галілеян, раз так постраждали? Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі ви так само загинете. Чи ті вісімнадцять, на яких упала вежа в Силоамі і вбила їх – ви думаєте, що вони були більш винні за всіх людей, що живуть у Єрусалимі? Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі ви так само загинете”. Лк. 13:1-5

Отже, трапилися 2 трагедії. В першому випадку політичний правитель і намісник римського імператора Понтій Пилат наказав солдатам повбивати євреїв, які приносили кровні жертви, тобто тварин. В іншому – вежа просто впала і вбила 18 людей. Обидві історії сумні, в обох випадках, швидше за все, постраждали “невинні” (з людської точки зору) люди. Але що каже Ісус?

Всі ці люди НЕ були більш винні. Іншими словами, коли трапляється така трагедія (як от, падіння літака, землетрус, цунамі, хвороби, пошесті, мор, пожежі, падіння багатоповерхівки і т.ін.) гинуть не більш грішні, а звичайні люди, серед яких є кращі і гірші. Але всі вони, згідно вчення нашого Спасителя є грішні і потребують спасіня духовного.

Божа справедливіть не в тому, щоб тут і негайно карати великих грішників. Всі люди рано чи пізно постануть пере Суддею і дадуть відповідь за зло, яке чинили.

Але Спаситель тут акцентує не на питанні якої грішності були люди, які постраждали, а на тому, що всім без винятку (і Його слухачам теж) потрібен Спаситель.

Іншими словами, Ісус використовує цю трагедію, щоб донести важливу думку – якщо не покаєтеся – загинете. Тобто якщо Ви не розвернетеся в думках від невір’я, ігнорування Бога, грішного стилю життя до спасіння, яке Бог приготував у Христі  – ви навіки загинете. Якщо людина тут за життя не прийде до Христа – вона вічність буде страждати без Бога.

Християни це люди, які вірять, що шлях на Небо лише один – це Ісус Христос. Християнство це не релігія правил чи заборон, це не культура, обряди чи традиції, це живі стосунки з живим Богом через Христа. Для інших же, нехристиян, це саме просто культура, релігія, фіолософія, будь-що, але не метафізична реальність.

В очах невіруючих Добра Новина звучить безумно.
“Ми проповідуємо Христа розп’ятого: для іудеїв спокусу, а для еллінів безумство” (1 Кор. 1:23). Світ ніколи не сприйматиме “на ура” Євангеліє – для нього це повня маячня.

“Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, докоряй, забороняй, умовляй з усім довготерпінням і навчанням” (2 Тим. 4:2)

Звісно, деколи ми своєю формою псуємо зміст. Наші немудрість і невмілість часто все руйнують. Ми повинні навчитися відчувати що, коли і кому ми говоримо. Але істина залишається незмінною – люди без Христа йдуть у вічні муки, вірять вони в це чи ні.

І наостанок. Дехто критикує “на біді робити євангелизм”. З мого досвіду часто такі люди самі роками не діляться ні з ким Євангелієм. Інколи їхнє духовне життя ледь-ледь жевріє або вони перетворилися на експертів-критиканів всіх інших християн. Вони мають свою думку про все, але самі вже давно не залучені ні в чому.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s