Сьогодні кілька моїх знайомих запостили щось типу “Ну, що, 73%, задоволені”? Ця стратегія (звинувачувати частину українців у виборі) є провальною з кількох точок зору.

Хоча я належу до цих прекрасних, добрих і розумних 27% (іронізую), я був би дуже обережним, щоб писати такі дурниці публічно. Ось чому.

По перше, це не вибір між чорним і білим. Політики є політики. Деякі з них трохи кращі, інші – трохи гірші. У 2010 році наша країна на чесних демократичних виборах (так!) обрала Януковича, але потім, з ганьбою, Янукович утік з країни. Тепер Януковича навіть його електорат вважає або негідником, або злодієм, або убивцею, або невдахою.

У 2019 за Порошенка, фактично проголосувала лише одна область – Львівська. Рейтинг Зеленського був дуже високим не лише на півдні чи сході країни, але і у Києві, Ужгороді, Рівному та Івано-Франківську.

Багато-хто зробив висновок, що “тупі і обмежені” голосували за Зеленського, а “розумні і просунуті” за Порошенка. Я думаю, що якась певна кореляція між інтелектом і обранцями дійсно існує, але тут треба бути дуже обережним. Серед виборців Кравчука/Кучми/Януковича/Ющенка/Порошенка і Зеленського були різні люди. Звісно, в цілому за Зеленського голосували люди, які в політиці розуміються трішечки менше, ніж виборці Порошенка.

Проте, 73% обрали Президента. Ним став той, хто до виборів ніколи професійно не займався політикою/економікою/міжн. відносинами. Фактично, випадкова людина. “Краще” дійсно не стало. Але чи мало стати? Чи стало за Порошенка (Ющенка, Кучми)? Що саме мало стати “краще” ? Середня зарплата в долараз? Дороги? Медицина? Незалежні професійні суди? Перемога над Росією за тиждень?

Звісно, Президент має значний вплив на всі процеси в країні. Тим більше у нашій, де він зараз має слухняну моно-більшість у парламенті. Проте обираємо ми Президента не для того, щоб на хлібі стало більше масла/ковбаси, а для того, щоб він професійно, якісно і у інтересах країни виконував свою роботу – обов’язки, чітко передбачені Конституцією.

Взагалі якість країни визначаєтсья сотнями чинників. А ці чинники частково залежать від влади у столиці (а це і Президент, і парламент, і Верховний і Конституційний суди, Генпрокуратура і т.д.) і від місцевої влади, і від інших країн, і від людей, і навіть від коронавірусу, якого зупинити не можуть навіть кордони, і від цін на нафту, і від лісових пожеж….

Команда Зеленського мене не розчарувала з простої причини – особливих очікувань у мене від неї не було. Були кілька непоганих призначень і непоганих рішень. Де-не-де до влади прийши відносно непогані люди. Але патерналізм нашох громадян знову вражає – за кого мені проголосувати, щоб через рік я жив краще?

У розвинених державах вільна людина сама робить себе щасливою. А влада потрібна для того, щоб організувати певні аспекти буття країни – як от справедливіть у суді і захист країни збройниим силами. Чекати від будь-якого Президента збільшення мого достатку в принципі неправильно. Бо він задовільнить моє (неправильне) бажання лише тоді, коли дасть (відпиляє) мені кусочок бюджету. Як от безпідставно підніме соціальні виплати.

Тому, хоча я не голосував за Зеленського жодного разу в житті (і не планую), я не став би поширювати дурниці типу “Ну, що 73%, стало краще”?. Та і наголошення 73/27 лише розколює країну на чужі/свої.