Мені впадає у вічі одна тенденція: все більше служителів в Україні вірять, що найкраща модель стосунків Церква\держава це трансформація. Мовляв, не конформізм (пристосування, підтримка, злиття), не нонконформізм (протиставлення, опозиційність, втеча), а саме поступовий вплив і перетворення.
Звучить гарно.

Я не супер-пупер великий знавець історії Церкви, але десь таке вже чув. У XIX ст майже всі християни у Європі думали, що прийшло Тисячолітнє Царство на землю. Нема великих воєн, християни мають значний вплив на державу та устрій, все класно.

Але прийшла Перша Світова війна, через 20 років – Друга. Післявоєнна Європа крок за кроком почала відмовлятися від християнських засад. Сьогодні більшість держав акцептує те, що ще 100 років тому не акцептувало ніяк. Хоча це та сама “християнська” стара Європа. “Реформовано-трансформована”.

До чого це я. Читаючи Писання, зокрема 1 Івана 5:19, важко не помітити, як сильно автор(и) протиставляють світ і народ Божий. Чи повинні християни впливати на світ? Так. А чи можуть вони трансформувтаи його? Можуть, але лише напевний час і до певної міри.

Припустімо, церква знайшла “ключі до серця” можновладців і переконала їх, що аборт і гомосексуальні шлюби це зло (або будь-яке інше питання на Ваш смак, наприклад, низькі зарплати вчителям і лікарям). Саме акуратно і мудро переконала. І всі щиро повірили і заборонили і одне і інше на рівні закону (чи почали платити вчителям і лікарям багато). Що ж, це певна перемога. Але чи сказав Христос трансформовувати суспільство? Чи в цьому суть Великого Доручення? Чи Він сказав звіщати Єванглеіє всім, а це дасть свободу кожному, хто повірить? Як на мене саме перше, а не друге.

Сила Євангелія не в тому, що вона змінює держави. Бо держави змінюються кожні кілька десятиліть-століть. Тобто сьогодні одна держава, завтра друга, потім третя. Сила Євангелія в тому, що вона змінює життя конкретної людини, даючи прощення, надію на життя вічне, живі стосунки з Богом і т.д.

Тому трансформація суспільства не видається мені чимось поганим, якщо ми чітко розуміємо, що це не головне, а другорядне, похідне, вторинне.