Щодо дару мов, чудес і інших речей існує принаймні 2 точки зору серед християн. Один табір каже, що все це мало місце під час приходу Христа, щоб засвідчити початок нової епохи. А зараз, мовляв, ми живемо у звичайний час, епоху церкви, тому нема потреби у всіх цих особливих дарах та чудесах.

Інші гадають інакше – все це і зараз є. Бог не змінився, не змінилися і його методи.

Але погляньмо на це питання через призму суверенності Бога (його повної екзистенційної незалежності від творива, яка має наслідком те, що Бог може робити що хоче і коли хоче не запитуючи у творива).

Ті, що вірять у чудеса і мови зараз кажуть тим, що вірять у чудеса і мови лише тоді, але не зараз:
– Ви не можете богослів’ям обмежувати Бога. Бог може діяти коли хоче і як хоче, незалежнов від Ваших доктрин про диспенсації і все таке.

Натомість ті, які важають, що чудеса і дари це про тоді, а не про зараз можуть сказати таке:
– Ви не можете богослів’ям змушувати суверенного Бога робити те чи інше. Якщо суверений Бог у своїй владі постановив робити те тоді, а інше зараз – ніхто не може Йому розказати, що так неправильно.

Власне, суверенність Бога тому і суверенність, що ні одні, ні другі, ні ще якісь треті, не можуть ані зупинити Божих діянь, ані підштовхнути Бога до діянь. Якщо Бог діє – то не питає когось котра година. Якщо не діє – теж не питає.

Діяти так чи інакше або не діяти – виключно справа Бога. Зрештою, всі ми добре знаємо, що 400 років Бог мовчав. Та й цей період не був першим, коли Бог не комунікував з своїм народом окрім того, що раніше дав їм Своє Слово.

Сергій Чепара