Фемінізм: очікування vs реальність

Ти пам’ятаєш свій підлітковий вік? Постійне бажання повстати проти правил, знайти своє місце в суспільстві, прагнення самостійності і юнацький максималізм? Саме в цей період на моєму життєвому шляху трапився фемінізм. А далі – все як в тумані.

Про те, чому я глибоко прониклась фе.мінізмом, вже писала у минулих постах. Якщо коротко – гормони грали. А зараз я пишу про свій внутрішній стан протягом цих років.

Ф.емінізм стверджує, що жінка отримає (в що повірила і я):

  • свободу економічну та сек.суальну
  • рівні можливості з чоловіками
  • змогу самостійно обирати свій шлях
  • позбавлення гніту п@тріархату
  • захист прав
  • сестринство і прийняття

    Список можна продовжувати, але ти і так все знаєш.

    А що ж отримала я?
  • постійну тривогу і переживання через свою “жіночу долю”
  • сприйняття жінки і всього жіночого як “другосортного”
  • штучно поселену тотальну недовіру до чоловіків
  • переконання, що жінка НЕ може бути щасливою і реалізованою поза фе.мінізмом
  • усвідомлена маскулінізація себе всупереч власній жіночності
  • сприйняття всіх чоловіків як пригнічувачів
  • погляд на сім’ю та материнство, як на кайдани і в’язницю
  • постійне бажання доводити, що жінки не гірші за чоловіків
  • відторгнення своєї жіночої природи, бо це “ярмо”

    Щось не дуже в’яжеться, чи не так?

    Мої страхи та комплекси нікуди не ділись, а навпаки, з’явились нові. Я не відчувала спокою і задоволення собою, “лінія п@ртії” була важливішою за власні прагнення і самопочуття. Так, я повелась на цю пр0паганду і відстоювала штучні к0нструкти.

    Але на щастя, турбулентний пубертат пройшов, а мій внутрішній стержень гідно вистояв цей період і лише зміцнів, що зрештою і повернуло мене в реальний світ.

    Я пишу це для того, щоб попередити загублені душі, і показати всім, що “так теж можна”. Для мене фем|нізм – це юнацькі забавки дівчат, які таким чином переживають підлітковий вік. Як це було і у мене.

    Але йти з ним у доросле життя – це плекання своїх к0мплексів і тр@вм, адже головний інструмент фемін|зму – експлуатація жіночого невдалого досвіду.

Мій минулий пост про фемінізм у Фейсбуці (а точніше, реакція на нього) розкрив його в усій красі і показав істинне обличчя цього явища.

Мені варто було лише розказати про свій негативний досвід і поставити під сумнів доцільність фемінізму в сучасних реаліях, як на мене обрушився шквал найвідбірнішого лайна від прекрасних представниць цього руху.

Можливо, серед 400 коментарів і є адекватні заклики до дискусії, але більшість з них це звичайнісінькі образи і кібербулінг в дусі “до психолога треба, а не фемінізм поганий”, “розуму мало”, “не знає, що таке фемінізм” і таке інше. Дехто починає закидувати аргументами на кшталт “право матерів годувати грудьми на людях”, “проти сексизму і насилля”, “де б ви були, якби не фемінізм” і далі за списком.

Якщо узагальнити, то такі коментарі лишають радше не феміністки, а прихильниці фемінізму, які зовсім не ознайомлені з історією та матчастиною, натомість сприймають “на ура” усі фемтренди з соцмереж.

Дуже легко назвати себе феміністкою, будучи читачкою Гендеру в деталях чи підтримуючи ініціативи ООН Жінки. Я ж читала класику фемінізму, як то Бовуар, Фрідан і Дворкін, вивчала звіти зі з’їздів жінок-соціалісток початку 20 століття.

Дібравшись до самої суті, я зрозуміла, що мені цей шлях ні до чого. А вивчення історії, мистецтва, філософії та політики дали мені набагато ширший погляд, в якому фемінізм став не самостійним гравцем, а лише симптоматичним явищем епохи.

Ця ідея агресивна по своїй суті, що видно тоді, коли з’являються альтернативні чи протилежні думки. А про її штучність свідчить дуже велика кількість течій і підтечій, які заперечують одна одну.

Так само замість аналізу помилок, замість почути голос жінок з різним досвідом, щоб зробити висновки і покращити себе, фемінізм радше “скасує” жінок, які побачили критичні моменти і пропонують переосмислити це.

Я вкотре переконалась у тому, що не дарма набралась сміливості зізнатись собі в тому, що дозволила ошукати себе. Але це досвід, дуже корисний досвід, яким я ще дужче хочу ділитися.

Фемінізм у сучасних умовах втрачає свою актуальність, до того ж він починає вбирати у свої ряди усіх “пригнічених”, ставлячи жінку знову і знову в ряд з меншинами і маргінальними групами. Чи не приниження це? Особливо мене радують чоловіки, які, б’ючи кулаком в груди, починають доводити мені, який фемінізм класний і що я нічого не розумію.
Також, фемінізм переймає під своє крило усі соціальні проблеми, створюючи все більшу монополію на людські проблеми і роблячи себе єдиним рішенням. А я не вважаю, що фемінізмом можна подолати проблему насилля, сексизму, кризи в економіці, демографії, кульутурі, освіті та вихованні. Фемінізм не панацея, а лише рудимент минулого, який в наш час перестає функціонувати.
Жінці для емансипації не потрібен фемінізм, а лише інтелект, сила духу та витривалість, як і чоловікові. Досить гнатися за уявною рівністю, бо за нею ховається справжнє пригнічення особистості.
Хто бажає жити в антиутопії на зразок СРСР 1920-х років – будь ласка, пані Коллонтай буде задоволена, але не варто підганяти під цей дискурс усіх інших жінок і розділяти нас на “добрих сміливих феміністок” та “підстилок патріархату”. Якщо ви так радо розділяєте ідею різноманітності гендерів, то не суперечте собі, відкидаючи різноманіття жінок, їхніх поглядів та досвіду.

Анастасія Уразбаєва

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s