Частина перша (добробут)

Пам’ятаю як років 30 тому моя мама прала в тазику, виварювала, крохмалила те прання, а пральна машина виглядала як на фото. Тепер же в кожній хаті автоматична пралька робить це все невидимо. А ще тоді не було памперсів, і це зараз взагалі важко уявити. І тепер коли я відкриваю кран і звідти тече тепла вода, то рідко задумуюсь про те що ще 20 років тому то треба було принести криниці воду, закип’ятити в баняку. А балія (ванни ж то не було), яка ставилась посеред кухні, і в ній милася вся сім’я по черзі. А зараз – душ звичайний, душ гігієнічний 5 – 7 хв справи.

А туалет на дворі? Нічник в хаті пам’ятаєш? Ну гаразд, якщо ти з міста, то, мабуть, таке пам’ятають твої батьки.

Ну і не від поганого життя по селах пропали корови. Народ зрозумів що не мусить гарувати зранку до ночі, щоб вижити, можна просто працювати на роботі й купити все необхідне. І продукти можна придбати цілорічно і цілодобово, без черг! Я ж пам’ятаю порожні полиці магазинів ще 30 років тому.

Знайомий фірман розказував як вони возили продукти з колгоспу до Львова, ще якихось 50 років тому 4 години в одну сторону “поїздом” з 4-6 фір. Зараз ця дорога займає в мене пів годинки…

А ще пам’ятаю в газеті на останній сторінці люди писали свої контакти з пропозицією дружби через листування. Тобто пишеш листа (як в тебе справи) якійсь людині, і через місяць два, тобі приходить відповідь. Ну і то був прогрес, бо люди з віддалених сіл могли комунікувати бодай через листування. Зараз же родичі за кордоном знають більше ніж я тут під носом.

Ще 10-15 років тому, батьки, щоб прогодувати сім’ю їхали на заробітки за кордон і майже не бачили як ростуть їхні діти. Зараз же здоровий чоловік, з головою на плечах і/чи руками з правильного місця може спокійно заробляти у Львові від 20 тис. гривень в місяць (от тільки не треба зараз кидати в мене тухлими помідорами. Більшість майстрів які працювали в мене на будові заробляли від 1000 грн в день. Якщо ти заробляєш менше, то навчися акуратно класти плитку і до тебе вистроїться черга клієнтів).

І машина вже давно перестала бути розкішшю, кожна працююча людина, поставивши собі за мету може за пів року чи рік придбати собі автівку (от тільки статус не кожному дозволяє їздити на дев’ятці, але то інша тема), а ще 35 років тому люди роками стояли в черзі за машиною.

Стоматологічний бур більше не гуде. Медицина просунулась далеко в перед: хірургія одного дня, операції які роблять роботи без розрізів, і то не десь далеко, а у Львові. Знижена дитяча смертність, епідуральна анестезія забирає муки мами при пологах. Якщо не підходять державні лікарні, то у Львові працюють якісні приватні клініки де хороші технології, спеціалісти і все прозоро без хабарів (правда наш народ поки що не звик робити собі медичні страхівки, але то інша тема)

І що з того всього? Чи щасливіші люди зараз аніж 40 років тому? аніж 100 років тому? Чи зігріє тобі душу думка про те що ти живеш краще ніж твої батьки чи пра дідусі бабусі? Ну хіба що на хвильку, а потім все забудеться. Проблеми в людей не зникають через усвідомлення того що комусь ще гірше. Бо мозок людини працює таким чином що якщо в нього не має проблем, то він собі їх вигадає і це природно.

Але все ж таки. Чому ці люди які жили 100 – 80 років тому були щасливіші ніж сучасне покоління? Може тому що всі довкола жили +- в однакових умовах, одні одних підтягувати, допомагали, а телевізорів, фейсбуків, інстаграмів не було, і не було кому заздрити?

Частина друга (брежнєвське щастя)

Не одноразово чув від людей (здебільшого молодість яких пройшла при ген секу Брежнєві), що щастя в грошах: “Які в них проблеми? В них є гроші.”
Ну бувають для прикладу такі: Відсутність проблеми на кшталт “як прогодувати сім’ю”, дає більше вільного часу, який надихає на пошук різних задоволень (що в принципі є добре, але). Часто найпростіші шляхи ведуть в алкоголізм; наркотики; гулянки, коханки; розбиті сім’ї. Розбалувані діти, завдають клопотів. А ще бувають великі будинки в яких нема кому жити; страх бути пограбованим чи прогоріти; постійний пошук сенсу цього всього і способу чим би заглушити тишу.
Є умови, за яких гроші перетворюють життя на пекло, але на зовні то не показується.
Але навіть якщо без явних патологій, ну мало хто зараз вже так бідує як за Брежнєва, як в дев’яності. І шо? багато щасливих чи бодай задоволених?

Частина третя: (не для всіх)

В сучасному світі не модно бути щасливим. Якщо людина питає: “Як в тебе справи?” – то їй у відповідь обов’язково треба розказати про те що в тебе не так. По реакції бачу, що багатьох людей дратує, коли я на таке запитання відповідаю “Чудово” або “Дуже добре”. Не вірять. А я хотів би щоб усі довкола були щасливими, тим більше знаю що можуть, але як можу їм допомогти? Як допомогти людині яка не пізнала справжньої Любові?

Якщо для тебе отченаш – то лише перше слово з віршика який бабця вчила розказувати зранку і ввечері, то ніколи не зрозумієш що насправді маєш такого батька – Отця, який максимально любить тебе, як ніхто інший, в кожну хвилину твого життя, і дає тобі ВСЕ необхідне для того, щоб ти був щасливим тут і тепер. Дає тобі той мир, який нарешті зможе заспокоїти всі твої клопоти/страхи/невпевненості. А друге слово “наш” означає що абсолютно так само Він любить тих хто довкола тебе (навіть, якщо ти не дуже), і підстав для ревнощів чи заздрощів немає абсолютно. Усвідомлюючи цю просту істину можна по справжньому радіти життю, навіть в час нестачі, кризи, втрати, радіти та помічати те що маєш, бо маєш дуууже багато.

Чи підходить тобі таке щастя?

(зі фб-сторінки Ярослава Синенького)