Кілька днів тому моя донечка Францішка (4 р) їхала зі мною в машині. На вулиці вона помітила банери з соціальною рекламою, там була зображена жінка з синцем. Текст говорив, що жінка не має мовчати чи терпіти домашнє насильство, а “б’є це не любить, а сяде”. Я пояснив дитині, що є сім’ї, де чоловік (на жаль) б’є дружину, і що так не має бути.
Коли чоловіки б’ють жінок – це дуже погано, неправильно і неприпустимо.

Але треба розуміти, що за суспільними чи соціальними явищами часто стоять духовні причини. Чоловіки часто вдаються до фізичного насильства як “спосіб” вирішити ту чи іншу проблему (інколи вони самі це частина проблеми). Звісно, це і неправильно і нічого не вирішує.

Але є і такі випадки – дружина веде себе неправильно (ставиться до чоловіка зневажливо, критикує його, висміює, не живе з ним інтимним життям, бере управління сім’єю у свої руки, ставиться до нього майже як до прислуги), а чоловік реагує по різному. Є чоловіки, які чинять смогубство.

Я бачив сім’ї (в карпатських селах), де функція чоловіка одна єдина – догладяти коней. Тобто чоловік фірман. Відповідальність за таку модель лежить на обох. Хтось таку просунув, хтось її прийняв, погодився.

У “Следствие вели” є сюжет, про те, як чудовий працівник ППС, батько і чоловік одного дня зарубав свою жінку сокирою. Коли слідство почало вникати і розбиратися, на поверхню спливли купа деталей. В них роками в сім’ї були проблеми. Чоловік заробляв гроші, виховував сина, готував їжу і прибирав (!!). Жінка регулярно виносила йому мізки, зневажала його і його батьків, а одного разу (вони були на цвинтарі, де чоловік робив лавочку біля могили когось з батьків і тому тримав у руках сокиру, яку використовував в якості молотка), вона вкотре образила його і його батьків. Чоловік не стримався і вдарив її сокирою, а потім тіло сховав. Через деякий час не стримався, зізнався, отримав 8 років.

Недавно я чув про випадок в Україні, де поліціянт застрелився з табельної зброї через сімейні негаразди.
Я жодною мірою не хотіви би перекладати вину з одної сторони на іншу. Але ми часто бачимо більш “видиме” і бомбардуємо його як вміємо.

Я не думаю, що рішення цих чи інших сімейних проблем (які можуть спричиняти і спричиняють і чоловіки і жінки) в нових особливих законах, конвенціях і т.д. Можна знімати нові фільми, вішати банери – і це не є погано. Але це не рішення саме по собі.

Я б вирішував це так – якісні дошлюбні і шлюбні консультації. вони не мають бути обов’язковоми, але держава має їх всіляко заохочувати. Працювати треба з душею насамперед. Як на мене, непогано це б могла робити церква.
Жінки дійсно рідко б’ють чоловіків, але можуть завдавати кривди по іншому. Про це фільми не знімають, на банерах не малюють і законів не напишуть. Можливо, банери про це і не потрібні.

Ще раз наголошую, що і чоловіки часто ведуть себе негідно, а жінки страждають.

Ну і як держава буде регулювати сімейні стосунки – писати закон про все?

Але, звісно, коли чоловік б’є жінку то має бути реакція держави. Бо злочин є злочин незалежно скоєний він у сім’ї чи будь-де.

Тому я не думаю, що є якесь особливе “сімейне насильство”. Є просто злочин і все.
Більше того. Я не думаю, що насильство на расовій чи іншій підставі це якесь особливе насильство. Це просто насильство. Я не розумію, чому ми виділяємо його в окрему категорії. Яка різниця, що придумала собі людина, яка вчинила злочин?