Думки про виховання – Кейтлін Дей

Недавно група жінок, яка збирається вивчати Біблію, запросила мене ділитися з ними пару думок про виховання дітей. Через те, що це було мій перший раз виступати українською, я писала англійською, Натан переклав, і подружки вичитували. Дякую всім які допомагали!

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Привіт, усім! Якщо ми ще не познайомилися, мене звати Кейтлін. Я звичайна мама чотирьох дітей які мають 10, 8, 5, і 2 роки. Те, чим я хочу з вами ділитися сьогодні, це те, що я навчилася з власного досвіду. Звісно, я не маю відповідей на всі питання. Але я поставила собі таке запитання, “Якби я могла передати вам лише одну річ про виховання дітей, що би я хотіла передати?”

Я думаю, що ми всі хочемо знати той чарівний секрет для успішного виховання дітей. Чи це виховувати дітей бути працьовитими? Або вчити їх слухатися, і поважати і шанувати авторитет? Можливо треба вчити їх любити Бога? Або допомагати їм бути успішними у школі, музиці, та мистецтві?

Думка якою я хочу з вами сьогодні ділитися — це всеохоплююча думка, думка яка стосується всіх галузей батьківства і також шлюбу. Ось вона: час від часу, зупинитися і оцінити як все виходить. Проаналізувати що працює, і що ні. Якщо щось не працює, придумати як можна покращити ситуацію.

Досить просто, правда? Я насправді вірю, що якщо ми готові оцінювати та аналізувати як справи виходять, якщо ми готові поправити свій підхід чи напрямок, оці маленькі поправки можуть мати величезний вплив на кінцевий результат.

Я колись таке бачила, що хороші батьки виховують свою дитину. Як вона стає підлітком, настає час пожинати те, що раніше було посіяно, а той плід не дуже вражаючий. І я собі думала, “Як вони до цього дійшли? Як може у хороших батьків з’явитися така дитина?” У деяких випадках, дитина з батьками не має хороші відносини, або дитина приймає немудрі рішення, або навіть пішла далеко не тою дорогою. Так чи інакше, батьки опинилися в сумній ситуації. І хоча напевно було багато факторів, один з найбільших, це напевно те, що батьки мабуть не дуже часто аналізували як вони виховували свою дитину.

Багато батьків просто заходять на “ескалатор батьківства” і просто їдуть собі навіть не задумуючись, “Куди він нас везе? Чи він нас везе туди, куди хочемо? Чи моя дитина стає такою, якою я би хотіла її бачати?” І замість того, щоб поправити свій підхід, чи щось змінити, вони просто дозволяють життю вести їх куди завгодно, виправдовуючи, “Що буде, то буде”.

Отже, на практичному рівні, як це працює? Одна з речей як можна оцінити, як все у нас виходить, це звернути увагу на моменти які нас дратують. Їх треба сприймати як сигнал, що щось не те, як симптом глибшої проблеми. Хтось каже, “Моя дитина перебірлива у їжі. Моя дитина вчиняє великий скандал коли треба піти додому з майданчика. Неможливо змусити дитину перестати грати ігри на телефоні. Аааа!” Добре, якщо щось нас дратує, що робити? Ось коли треба аналізувати. Що мені з цим робити? Можна нічого не робити, просто ігнорувати проблему, і сподіватися, що проблема сама зникне. Або можна сказати, “Мені це не подобається. Треба придумати, як вирішити цю проблему”. Припустимо, що наша дитина перебірлива. Можна було би сказати, що дитині треба їсти одну ложку їжі, яка їм не подобається, а тоді можна однy ложку їжі, яка їм подобається. “Ось тобі броколі, а тепер можна кусок хліба. Ще броколі, ще хліба.” Або можна вимагати, щоб дитина з’їла всю їжу, яка їй не подобається, щоб отримати їжу, яка їй подобається. У мене є одна дитина, якій не подобається суп. У нас таке правило, що вона має з’їсти половину супу, тоді можна їсти половину свого хліба. Тоді друга половина супу, і тоді решта хліба.

Я хочу тут зупинитися на секунду і сказати, що ви можете це робити. Ви можете придумувати такі рішення. Ви можете експериментувати і пробувати нові способи виховувати своїх дітей. Справді, ви повинні і ви мусите це робити, щоб досягнути бажаний результат. На жаль, ми як батьки часто пасивно кажемо, “Діти! Що зробиш? Всі діти такі. Ну, це не так критично.” А якщо таке робити на протязі 5, 10, 15 років, тоді скажуть, “Підлітки! Що зробиш?” Якщо є моменти якими ви не задоволені, або які вас дратують, це і є критично. З тими моментами треба справитися. Можливо треба буде експериментувати щоб знайти вихід з цієї проблеми. Можливо ви хочете, щоб ваша дитина слухалася відразу коли ви кажете “СТІЙ” або “НЕ ЧІПАЙ”, або “ХОДИ СЮДИ”. Якщо ви таке хочете, як його досягнути? Можна порадитися з чоловіком, просити у Бога мудрості, придумувати і пробувати різні речі, експериментувати, і мати відкритий розум. Це все поможе. Можна з чоловіком влаштувати тренування, щоб вчити дитину приходити коли кличуть. (У мене є відео на цю тему яким я би могла поділитися.) Якщо дитина говорить грубі слова, можна дати ложку оцту. Якщо дитина чіпає телефон, і ти цього не хочеш, можна її тренувати, що коли ти спокійно і твердого кажеш “Ні”, ні означає ні.

Ось історія з мого життя, кілька тижнів тому, я з дітьми, пішли в Сільпо. Моя п’ятирічна дитина ходила зі мною тримаючи візок, але постійно перепитувала, “Мама, дивись, можна це купити? Можна оте купити? Мама, Мама, Мама! Дивись сюди, можна це купити? Там акція!” Я дуже дратувалася бо старалася читати список і купувати потрібні речі, і я постійно відповідала, “Ні, ми то не купим сьогодні, ні, ні, ні…” І як ми пішли з каси, я просто хотіла покинути той магазин і ніколи з тою дитиною туди не повернутися, бо вона так сильно мене роздратувала. Тоді мені спало на думку, що це дратування — сигнал. Мені треба було звернути увагу на цю неприємну ситуацію і вчити її як треба себе вести в Сільпо. І наступного разу, перш ніж заходити в магазин, я їй сказала, “Ми зараз зайдем в магазин і купимо те, що у мене є в списку. Ти напевно будеш бачити акції чи якісь інші речі які захочеш купити, і можна дивитися але я не хочу, щоб ти казала, “Мама, Мама, можна це купити? Мама, Мама, можна то купити?” Якщо зможеш обходити весь магазин без прохання, я тобі дам нагороду, два M&M’s.” І в неї дуже гарно вийшло. Із того часу, перш ніж заходити в магазин, я їй нагадую як треба себе вести. В даному випадку, я усвідомила, що моє дратування мало служити поштовхом щось змінити, замість того, щоб ігнорувати тe все і боятися наступний похід в магазин. І вона вчиться тримати себе в руках, і це — дуже важливий життєвий урок.

Я хочу нагадати, ми готуємо своїх дітей до дорослого життя. Зараз вони малі але з кожним днем, вони підростають. І це наша відповідальність виховувати самостійних і мудрих дорослих. Але давайте не забудемо, що час швидко мине. Коли дитина має 5 років, одна четвертина дитинства вже минула. Коли дитина має 10 років? Вже половина. Як кажуть, дні — довгі, а роки — короткі. Ніколи не зарано готувати дітей до дорослого життя. Ось кілька прикладів з нашої сім’ї:

• Чи ми дозволяємо дітям вічно плакати, чи вчимо їх як брати себе в руки?

• Чи ми дозволяємо малим забирати іграшки один від одного, чи ми вчимо їх як гарно бавитися з іншими?

• Чи ми вчимо наших дітей як ввічливо розмовляти одна з одною і також з нами?

• Чи ми вимагаємо, щоб наші діти допомагали по хаті (навіть з двох років)?

• Чи ми вчимо наших дітей заробляти гроші і як ними користуватися?

• Чи ми вчимо їх поважати інших та їхні речі?

• Чи ми даємо дітям вважати, що вони мають право на чіпси і солодке коли завгодно?

• Чи ми їх вчимо сховати телефон і дивитися людям в очі?

На завершення, хочу сказати, що ви, батьки, маєте все, що треба, щоб бути успішними. Ви можете виховувати хороших, побожних дітей. Але у дітей треба вкладати. Треба бути готовими щиро оцінити де ви є зараз, і куди ви хочете піти, особливо коли виникають конфлікти чи дратування. Треба використовувати такі моменти як можливість змінювати обставини на краще. Треба пробувати різні речі поки не знайдете вихід, замість того щоб придумувати виправдання. “У тих людей там дуже чемні діти. Це напевно через те, що вони багаті, або мають велику квартиру, або їм не треба так багато працювати, або вони мають машину, або у них немає так багато дітей. Їм просто пощастило, в їхніх дітей легкий характер. Або їхні діти ходять у приватну школу чи садок, або щось друге, чи третє”. Таке ставлення не допоможе. Замість того, скажіть, “Мені цікаво чому у них з дітьми гарно виходить. Як мені таке зробити?” Треба бути креативними, пробувати нові речі, експериментувати, радитися з чоловіком, просити у Бога багато мудрості, і знов оцінювати. Якщо таке робити, я насправді вірю, що ви зможете виховати дітей, якими можна буде пишатися.

Можливо ви думаєте, це занадто важко, це занадто багато. Хочу вас залишити з такою думкою: душі наших дітей настільки цінні, що ми просто не можемо не докладати усіх зусиль заради них. Батьківство вимагає багато від нас і якщо ви на це не готові, треба було взагалі не мати дітей. А тепер, якщо маєте дітей, ви відповідальні за них. Треба шукати шлях до успіху, замість того щоб шукати виправдання. Якщо людина насправді чогось хоче, вона рано чи пізно знайде як його дістати.

Кейтлін Дей

One thought on “Думки про виховання – Кейтлін Дей

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s