(і як кепсько, коли її немає)

Одразу наперед скажу, що не сприймаю катехизацію як якусь універсальну панацею, лік від всіх хворіб. Панацеї нема.

Але останні роки роздумував про те, коли катехизації нема це таки проблема.

Що таке катехизація? Це викладання основ християнської віри, як правило перед хрещенням \ приєднанням до помісної церкви. В тій чи іншій формі це існує в католицизмі та більшості видів протестантизму. Доволі сильна традиція катехизації в баптизмі, хоча там воно як правило називається “підготовка до хрещення” чи якось інакше.

Навіщо це? І чи потрібне таке навчання тим, хто приєднується до церкви, хоча вже віруючий N років?

По-перше, кожна церква, кожне братство чи об’єднання церков має своє віровчення, свої традиції, своє розуміння того чи іншого питання. Людина, яка “вступає” в клуб має знати його статут.

Але річ не в тім лише. Новонавернений християнин може мати і часто має дуже розмите і приблизне уявлення про основи християнства. Проходить рік за роком, він відвідує служіння, але не завжди стає краще. Є випадки, коли людина надолужує сама – почитує собі книжку, одну, другу, третю, дивиться якісь навчання на ютубі. Але так є далеко не завжди.

Якщо на самому початку ставка була зроблена на щось, крім вчення (як от стосунки, любов, дружба, підтримка, прийняття) – то рано чи пізно це себе вичерпає. Людина перестає ходити на служіння, а служителі дивуються чому. Ну так бо не заїдеш дуже далеко на соціальній складовій. Тому що церква це не просто клуб добрих людей, які підтримують один одного. Церква є носієм вчення Христа, вона свого роду є школа.

Звісно, тут теж можна перегнути в другий бік, що і роблять успішно деякі. Церква стає семінарією, 2-3 служіння в церкві це на 99% вивчення Біблії, люди дуже багато знають, але дуже мало роблять. Вони стали пасивними прихожанами-слухачами. Після служіння вони встають і йдуть додому.

Але катехизація все ж таки потрібна.

Нову людину треба навчити основам віри. Про Бога, про Біблію, ангелів, демонів, людину, гріх і святість, віру і діла, Небо і пекло, церкву і світ і т.д. і т.п.

Знання, звісно, не гарантують нічого. Але без знання нема пізнання, а без пізнання – нормального життя християнина, зросту, служіння і т.д. Новоспечений християнин має чітко побачити – церква це не просто соціальний клуб, а християнське життя це не просто бути добрим і грішити не часто.

Катехизація може мати різні форми – курс зустрічей з служителем на 10-20 годин, може містити якісь самостійні речі, прослуховування чогось, завершуватися може співбесідою чи письмовим іспитом. Форма – питання другорядне.

Хай живе церковна катехизація!