То був червень 2010 року, моя дружина і я чекали нашу першу дитину. Ми вечеряли з моїм батьком, тож я вирішив набратися від нього мудрості. Я попросив свого тата дати мені найкращу пораду щодо батьківства, яку він мав, виходячи зі своїх десятиліть досвіду виховання.

З хвилину він думав, а потім зобразив мені аналогію, яку я ніколи не забуду. Мій батько сказав, що виховання – це як ваги. Не ті ваги, на які ми стаємо у ванній, а терези, які бачимо як символ правосуддя. На одній шальці терезів – любов, а на іншій – дисципліна. Застосування тільки якоїсь однієї сторони надто часто – шкідливо для дитини.

Мій батько продовжував пояснювати, що чим більше любові ти виявляєш своїй дитині, тим більше вона прийматиме твоє дисциплінування. І в моменти, коли ти частіше її дисциплінуєш, то мусиш також показати, наскільки сильно ти її любиш. Занадто багато любові без дисципліни може зіпсувати дитину, а надто багато дисципліни без любові може їй нашкодити та спровокувати її відчуження.

З того вечора я часто думав про співвідношення між покаранням і любов’ю. Думаю, батькам часто неприємно дисциплінувати своїх дітей. Це явно не щось веселе. Це важко, але правильно. Отже, моє підбадьорення для вас – застосовувати достатньо дисципліни до своєї дитини, але так, аби вона знала, що ви любите її та дбаєте про неї. Так само, як ми любимо своїх дітей і мусимо їх дисциплінувати, наш Небесний Батько любить Своїх дітей і буде дисциплінувати їх. Якщо ти прийняв Христа як свого Господа і Спасителя, тоді Бог – твій Батько. Тебе всиновили у Його сім’ю.

“Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає!” (Євр. 12:6)

(з інтернету)