Смартфони у школах. Зміна епох

Філософсько-педагогічні роздуми з краплинками ностальгії про 90-і і тепер

Children under 11 should not have their own smartphones due to 'concerns  over depression', experts warn

Я народився у далекому 1986 році. Далекому пишу і з гумором і без. Насправді роки йдуть, все навколо змінюється. Нема вже України часів Кучми-Ющенка, змінилася техніка, змінилися люди і взагалі все.

Коли я навчався у школі (1992-2003), ми черпали інформацію переважно з книг, газет, телебачення, інколи – радіо. Книги і газети не всі діти читали, телевізор дивилися всі або майже всі, ходили у школу теж всі. Інтернет був у зародковому стані, Вікіпедії і вордпресу не було в принципі. Ми вивчали інформатику – і нам пощастило – у нас був нормальний комп’ютерний клас на 8 комп’ютерів. Коли я закінчив школу – було вже 2 комп’ютерні класи – новий і старий. В багатьох селах району, щоб ви розуміли, інформатику вивчали без комп’ютерів.

Continue reading

Причинно-наслідкові зв’язки – Роман Шеремета

Як науковці досліджують причинно-наслідкові зв’язки?


Часто ми робимо неправильні висновки щодо причинно-наслідкових зв’язків. Наприклад, дані показують, що чим більше люди їдять морозива, тим більше вони топляться, та чим більше люди ходять до лікаря, тим більша у них ймовірність померти. Проте, кореляція між двома показниками не означає причинно-наслідковий зв’язок між ними. Про це я вже розповідав раніше: https://www.facebook.com/583997548/posts/10157956065662549/?d=n
екст цього поста читайте нижче – ред.)

Але є й інша проблема – більшість людей, яких я зустрічав, не знають як визначити чи зв’язок між двома змінними є причинним? Для цього науковці використовують три основні методи.


1. Теоретичний метод. Спираючись на базові фундаментальні припущення (аксіоми), ми будуємо математичну модель. Якщо наші базові припущення вірні, а математичний аналіз без помилок, то результат – модель, яка показує причинну залежність між змінними та параметрами моделі.

Continue reading

Чому ціна довідки про щеплення непомірно висока? – Микола Романюк

Впродовж останнього тижня вже декілька разів чув, що євангельські віруючі заперечуючи щеплення від covid-19, купують фальшиві довідки про щеплення, щоб користуватися усіма благами, які держава обмежила не щепленим.

Коли приходить критичний момент, де потрібно виявити ціннісну позицію євангельсько-орієнтованої прикладної етики, баптисти ведуть себе як звичайна українська більшість народу. Як пастор, вважаю гріхом, а не «мудрістю» купівлю довідок про вакцинування. Чому?

Не лише тому, що це обман. А це очевидний обман, фактичний обман, не дивлячись яким логічно-теологічним способом ти його собі вибачив. Цей обман ти повторюєш кожного разу, коли простягаєш фальшивий код чи посвідчення, коли вголос проговорюєш «так, щеплений».

Continue reading

Про коронавірус, вакцину і довіру до людей

Роздуми про віру і невір’я, довіру і недовіру…

Ми всі у щось віримо і комусь віримо. І всі ми у щось невіримо і комусь не віримо.

Я роздумував про те, чому багатьом різним людям важко довіряти вакцинам. На це є різні причини. Інколи це спадок з СРСР – все, що йде від уряду і влади – погано і небезпечно. Інколи це маячня про те, що через рідину можна зашити “чіп”. Та може і можна (взагалі кажучи), але в цьому контексті про це не йде мова. Ніхто не може таємно “зашити” людям 1 млрд чіпів. Інколи це переоцінка власних інтелектуальних і освітніх можливостей – “десятки тисяч експертів у США, Європі, Ізраїлі та Австралії це нічого не значить, а от я (мій кум, брат, сват і т.д.) знаю краще”.

Continue reading

Як жити правильній меншості в країні неправильної більшості? – Ірина Фіцик

Як вам, тим людям, що борються за права та правильні рішення, почуватися білою вороною серед друзів, серед оточення, серед однокласників, будь-що…?

Як вам почуватися чужим у власній країні, у своїй “хаті” і чи справді у такому випадку це ваша хата?
Чи норми суспільства у якому ви живете підходять вам?

У нас норма купувати екзамени, дипломи, водійські посвідчення, рішення депутатів… Норма коли поліція не реаугує на скарги, а як реагує, то так ніби це ти їх повинен захищати. Норма випивати по вихідних (і не тільки), а потім на підпитку сідати за кермо. І норма мовчати про порушення, бо якщо скажеш, то ти сексот, стукач, здав своїх. Норма коли людина при владі, то одразу забуває хто на кого працює.

Continue reading

Дегуманізація, демонізація за мовною ознакою і християнство – Тарас Дятлик

Ставте сердечко в коментарях, якщо ви підтримуєте ці ідеї на рівні державної політики та суспільної думки, подивимось, скільки “нас”:

  1. Зробити Україну виключно християнською країною, поставивши перед вибором представників всіх інших релігй: або ти живеш тільки по Біблії, як християнин, або їдеш з України;
  2. Зробити Україну виключно україномовною країною, поставивши перед вибором всіх тих, хто говорить іншими мовами, не тільки російською: або ти говориш виключно українською, або їдеш з України (це не про Закон про мову);
  3. Заставити всіх людей нетрадиційної орієнтації прийняти одне з двох рішень: або ти стаєш гетеросексуалом і приймаєш християнство, або ти їдеш з України;
  4. Оштрафувати або відправити на 3 місяці суспільно-корисних робіт всіх тих, хто після Революції Гідності хоч один раз навіть на один день їздив в Росію, неважливо, з якою метою;
  5. Поставити на облік підозрілості з графою “можливий ворог українського народу” всіх, хто хоч 1 місяць з 1991 року проживав на Донбасі чи в Криму, що ще гірше (переселенці й так всі під прискіпливим наглядом);
  6. Ніколи не забувати, що єдиним ворогом України є зовнішній ворог, який говорить Російською і живе в Росії, і тому люба російськомовна людина чи любий громадянин Росії автоматично є ворогом України. Тому всіх, хто має родичів в Росії, необхідно поставити на спецоблік в СБУ, з легкою формою допиту один раз в місяць щодо мислєпрєступлєнія родичів.
Continue reading

Сталінізм головного мозку

З сумом спостерігаю, як для більшості людей гарячий патріотизм стає тотожнім антиросійщині всіх видів (і навпаки – антиросійщина це і є патріотизм).
Ненавидиш все російське? Молодець, патріот, так тримати.
Тобто патріотизм це в першу чергу не

  • взяв в руки зброю – захистив країну від окупанта
  • посадив 10, 100, 1000 дерев
  • не даєш і не береш хабарів
  • створюєш робочі місця, платиш податки
  • дбаєш про екологію, сортуєш сміття
  • виховав чесних порядних дітей

Це речі непогані, звісно, але головне, як Ви розумієте, ненавидіти все російське.
Мовна тема заводила і заводить мільйони, і на тому можна заробити чудові політичні девіденди.
Зрештою, є люди, які несвідомо влилися в мейнстрім.

Приклад.
У звичайній школі в м. Ковель батьки/діти вирішили, що на випускному вони станцюють танець під російську пісню. Дирекція, звісно, не погодилася на це. До її мотивів ми повернемося через кілька хвилин.

Але батьки/діти не розгубилися, і пісню переклали українською. Дирекція (увага!) вночі перед випускним (увага!) написала в чат, що “прийняла остаточне рішення”, що цю пісню (перекладену українською) вони забороняють (what???). Формальна причина – бо там є слова “атестат” та інші, які вже застарілі.

Яке Вам до того діло??!!!
А якби вони вибрали пісню на івриті 17-го століття?
Вам що до того???

Зрозуміло, мотивація, проста, як двері. Пісня має російське походження. А в наш час це пахне проблемами для дирекції, яку Україна і українська мова цікавить мало, а от тепле крісло – багато. Тому що бабло перемагає всяке зло. Чи ця директорка так само переймалася російською в Україні 10, 20 років тому? Чи прозріння прийшло щойно зараз?

Continue reading

Проста людина

Якось довелося їхати з досить типовим таксистом на його старій убитій “дев’ятці”.
Дядечко років 50и від народження всю дорогу розмовляв зі мною, не дивлячись на те, що я йому не відповідав ні слова і дивився в телефон.
У салоні грало щось шансоноподобне, що цілком відповідало образу дядечки.
І, проїжджаючи повз приватний сектор з красивими будинками, таксист зло подивився у вікно і видав очікуване:
Ну гади! Накрали і живуть за наш рахунок! Скажи, от хіба проста людина може собі такий будинок побудувати ?!
Я задумливо глянув на будинки, які були досить середньої цінової категорії і відповів:
Ні. Простий – не може. Точно не може.
Справа в тому, що совок залишив нам у спадок, крім усього іншого, пекельну національність або, мабуть, навіть расу: “проста людина”, він же простий нарід.
Як відрізнити просту людину.
Я виділив для себе ряд вірних ознак, де кожен виникає з попереднього.

Continue reading

Про фемінізм і феміністок – Борис Мороз

Три речі які слід припинити робити феміністкам у 2021 році
Під вчорашнє свято пройшла традиційна хвиля постів активісток з гордими вказівками, що слід негайно припинити робити чоловікам. То ж, традиційно, симетрична відповідь від мене – речі, які пора припинити робити феміністкам.

  1. Припиніть пропонувати людям читати словникове та вікіпедійне визначення фемінізму.
    Існує безмежне провалля між словниковим визначенням і втіленням ідеї на практиці в кожній окремій країні та точці часу.

    У словниковому визначені комунізму (“ідея суспільства загальної рівності та свободи”) ніде не написано про Гулаг, голодомор, терор, диктатуру та спецслужби.

    Словникове визначення фемінізму описує вас так само об’єктивно як словникове визначення консерватизму описує “Традицію і порядок”.
  2. Припиніть переконувати себе та інших, що у фемінізму хибний поганий імідж і всі неправильно розуміють що це.
    Коли я кажу людям що маю консервативні погляди, вони дивуються, бо консерватори в Україні асоціюються з малоосвіченими агресивними фундаменталістами. Такий імідж існує через те, що люди, які публічно декларують належність до правих та консервативних ідей часто поводяться певним не кращим чином. Це не змова і не помилка.
    Також я є атеїстом. І мене абсолютне не дивує поганий імідж цієї моєї групи – в інтернеті я бачу дуже багато прикладів надзвичайно дурної та агресивної поведінки людей, які вважають що атеїзм це не просто світогляд, а право на агресію та зверхність до людей з іншим світоглядом.

    Імідж феміністок у суспільстві створений виключно сумою вчинків всіх українських феміністок. Не вас особисто, ви, можливо, дуже гарна людина, але чи гарантуєте ви це про всіх інших у вашому русі?
    Приписувати себе до певної течії означає, нажаль, приймати на себе не тільки досягнення, але й всі репутаційні недоліки течії.
  3. Припиніть говорити від імені всіх жінок.
    Постійно, нажаль, доводиться читати “Ми, жінки більше не…”, “Нас, жінок…”, “Нам, жінкам”.
    В жодній країні, навіть дуже схильній до фемінізму на державному рівні, кількість жінок, які ідентифікують себе як феміністки не досягала ані половини, ані чверті опитуваних.
    За даними феміністичної організації Fawcett, у Британії, країні, яка стоїть у світовому авангарді державного просування фем-повістки, кількість феміністок останніми роками на рівні 6-7 відсотків жінок.

    Для порівняння, негативне ставлення до фемінізму, як до ідеології, яка демонізує та маргіналізує чоловіків висловили 33% молодих людей обох статей Британії.

    В Україні, звісно, не йде мова навіть про 6-7 відсотків від загального жіночого населення, це десь 100 представниць активу на місце-мільйонник.
    Але навіть у своїй групі феміністки не мають єдності думок. Я постійно читаю суперечки щодо права трансгендерів виступати у жіночих змаганнях, легалізації чи заборони проституції, ставлення до оголених тіл у масовій культурі, тощо.

    Тобто є маленька група, яка поділена на ворогуючи одна з одною ще менші групи, і кожна переконана, що виступає від імені всіх жінок взагалі. Це дуже дивно.
    І на останок.

    Шановні активістки, у 2021 році візьміть за правило розповідаючи, що ви феміністка, одразу вказувати напрямок.
    Ви – анархо-феміністка, ліва, квір-фем, інтесекційна, радикальна, ліберальна і так далі.
    Бо фраза “Я – феміністка” розповідає дуже мало, мені особисто цікаво знати чи поділяєте ви лібертаріанські принципи, з якого боку ви у культурних війнах, як ставитеся до приватної власності.
    Запрошувати вас на бесіду за чаєм (радфем) чи одразу діставати зброю для самозахисту та викликати гелікоптери (інтерсек, марксизм), до чого готуватися.
    Поширивши цей допис, ви допоможете більшій кількості активісток дізнатися, що вже якось соромно робити у 2021 році.

    Лінки:
    https://www.fawcettsociety.org.uk/news/we-are-a-nation-of-hidden-feminists
    https://www.buzzfeed.com/markdistefano/new-poll-third-young-british-males-anti-feminism

З особистої сторінки Бориса Мороза

Домашнє насильство

Кілька днів тому моя донечка Францішка (4 р) їхала зі мною в машині. На вулиці вона помітила банери з соціальною рекламою, там була зображена жінка з синцем. Текст говорив, що жінка не має мовчати чи терпіти домашнє насильство, а “б’є це не любить, а сяде”. Я пояснив дитині, що є сім’ї, де чоловік (на жаль) б’є дружину, і що так не має бути.
Коли чоловіки б’ють жінок – це дуже погано, неправильно і неприпустимо.


Але треба розуміти, що за суспільними чи соціальними явищами часто стоять духовні причини. Чоловіки часто вдаються до фізичного насильства як “спосіб” вирішити ту чи іншу проблему (інколи вони самі це частина проблеми). Звісно, це і неправильно і нічого не вирішує.


Але є і такі випадки – дружина веде себе неправильно (ставиться до чоловіка зневажливо, критикує його, висміює, не живе з ним інтимним життям, бере управління сім’єю у свої руки, ставиться до нього майже як до прислуги), а чоловік реагує по різному. Є чоловіки, які чинять смогубство.

Я бачив сім’ї (в карпатських селах), де функція чоловіка одна єдина – догладяти коней. Тобто чоловік фірман. Відповідальність за таку модель лежить на обох. Хтось таку просунув, хтось її прийняв, погодився.

Continue reading