Про націоналістів і олігархів – Павло Бондаренко

Хто вони - олігархи?

Хто вони – олігархи?

Або “Геть олігархів”? Чи “Хай живуть олігархи”?

3 квітня націоналісти маршируватимуть Києвом під гаслом “За Україну без олігархів”. Справа хороша. У нас боротьба з олігархами – це святе. З олігархами борються Наливайченко і Тимошенко, Богуцька і Парасюк; Лєщєнко і Ляшко; Сакварелідзе і Сааакашвілі. Тепер ось націоналісти вирішили “поборотися”.

Робота – не бий лежачого. Знай, кричи “Геть олігархів”.
Але…Ох, вже це “але”…
При всій повазі – маю кількох дуже порядних друзів серед націоналістів – дозвольте сказати відверто: це популізм і дурня, займіться чимось кориснішим, наприклад, розробкою адекватних законопроектів. Тільки АДЕКВАТНИХ.

Для того, щоб боротися з олігархами, треба хоча б до словника зазирнути, аби дізнатися, що це за звірі такі страшні. От питання: чим олігархи відрізняються від представників великого бізнесу?

Так от, може це вас шокує, але
“… олігархічні групи у тій чи іншій формі існують у більшості країн, де економіка базується на приватній власності” (Колодій А. Ф. «Олігархи» й «олігархія»: зміст понять та українська політична дійсність).

І ще одне, дуже важливе:
“Олігарх — це не просто багата людина, а один із небагатьох можновладців, що правлять у своїх приватногрупових інтересах, причому в основному або виключно силовими методами” (там само). Continue reading

Advertisements

Людина чи держава?

Ігор Тунік

Ігор Тунік

Ігор Тунік

Є два підходи до сприйняття людини в державі. Перший підхід – коли цінується кожен індивід. Коли держава – це лише система, яка покликана забезпечити цього індивіда роботою, навчанням, медициною, можливістю заробляти і жити комфортно.
Другий підхід – коли в основі всього сама держава. Люди ж у ньому – маленькі шестерні. Цей підхід можна порівняти з вуликом бджіл. Там не цінується кожна бджола. Вони існують заради інтересів вулика. І якщо потрібно знищити частину бджіл (трутнів), то це буде виконано. Люди в такій державі можуть жити без якого-небудь комфорту, але вони будуть хвалитися тим, що у них зброю і їх бояться інші. Continue reading

Чи варто їсти цукерки ROSHEN?

Цукерки президента... їсти чи не їсти?

Цукерки президента… їсти чи не їсти?

Ви, очевидно, здогадалися, що мова буде не про корисність/шкідливість шоколаду. Бо тут відповідь проста, як двері – багато солодкого дійсно шкодить. І виробник не має значення.

Мова про політичну складову. Деякі громадяни з невтомною енергією регулярно закликають не їсти (тобто не купувати) цукерки фабрики олігарха-Президента.

Поговорімо про це трохи. Розберімося в ситуації.

Здогадуюся, що більшість таких діячів, що невтомно закликають обвалити продажі фабрики “Рошен” щиро вірять у те, що це один з найкращих способів в ділах проявляти любов до України. Хто проти такої блокади – ворог, ну, принаймні, несвідомий громадянин. Continue reading

Пам’яті 48-и

Чотири року тому обірвалося життя 48-и хлопців і чоловіків, які вийшли на Майдан. Першого застрелили 8.59 (20-го лютого), останнього – 16.57. Помер на Майдані і Олег Ушневич, якого я не знав особисто, але який проживав у моєму містечку Сколе на Львівщині. Він у списку номер 29-ий, а час смерті 9.43.

Читав той список і якось стало сумно. Шкода хлопців, які потрапили у жорна історії. Про що вони думали і мріяли, я не знаю. Мабуть, більшість із них щиро хотіли жити у новій Україні, де не буде олігархів, корупції, але де буде розвиток і процвітання, мир і добро.

Спочатку хотілося написати про владу, яка зробила майже нуль, щоб посадити убивць у в’язницю років на 20, принаймні. Потім подумалося, що за цю владу голосували здебільшого ті, хто на Майдані вимагали змін. Continue reading

Батьки, бережіть своїх дітей

Діти і алкоголь

Діти і алкоголь

Або що роблять підлітки, поки батьки не бачать

Йду з “Нової Пошти” по вулиці Караджича. 12-а година дня. Назустріч четверо підлітків, років по 14-15. Троє, двоє хлопців і одна дівчина, ведуть ще одну дівчину-підлітка. А та четверта – чи то дуже п’яна, чи то хвора – йти сама не може, очі закотила, руки-ноги не слухаються, її ледве ведуть, майже несуть. Підходжу, запитую, в чому справа. Ті троє мені відповідають хором: “все нормально, все нормально”. А я механічно йду далі. Через 3 метри розумію, що зробив неправильно. В голові проскакують різні думки – а якщо вона під наркотиком? А якщо її побили? Я розвертаюся і знову підходжу до них.

Поруч проїжджав водій на фургончику. Зупинився. Підлітки перконали його відвезти ту четверту, яку звали Галина, додому. Розповіли версію: ми йшли і знайшли її. Отаку п’яну, в кущах лежала. Ну ми дорослі починаємо догадуватися – компанія просто випила, і ця Галина випила забагато. Хоча … таке враження, що вона або дуже багато випили, або вино якесь було сумнівної якості. Харчове отруєння сталося, мабуть. Continue reading

Слово про Московський Патріархат

Всі накинулися на священика Московського Патріархату, який відмовився “відспівати” дворічного хлопчика, який трагічно і випадково загинув у Запоріжжі. Не торкаючися богословської частини цього питання (треба це відспівування взагалі чи ні) та політичної (хто і звідки керує УПЦ МП) все ж таки висловлю свою думку.

А чому служитель одного церковного братства (організації) зобов’язаний здійснювати певне богослужіння для людини чи сім’ї, яка ніколи не була членом цього братства? КП і МП це дві різні організації. Те, що всі 15 помісних православних церков не визнають КП справи не стосується, але факт цікавий. Але практику здійснювати богослужіння “для своїх” мають всі громади, в т.ч. протестантські. Ну Ви собі уявляєте, щоб людина все життя була католиком, але шлюб брала у протестантському храмі від протестантського служителя? Або навпаки? Continue reading

Як фейсбук замінює суди

Помічаю в Україні тенденцію – фейсбук і ЗМІ замінюють суди. Ну, як замінюють – намагаються. Що я маю на увазі. Знайшли тіло цієї нещайсної жінки. Зразу всі розганяють велику зраду. Але як простій людині розібратися що і до чого? Для цього і є фахівці – слідчі, експерти, потім прокурор, адвокат, суд. Звичайно, має бути контроль громадськості, ЗМІ. Але у нас все якось розбалансовано – “подивіться на це фото, це мажор, який на ланосі збив …”. Тобто людей емоціями заряджають, прокачують.

Continue reading

Медичні передноворічні пригоди у місті Львів

Вчора у нашої дівчинки піднялася температура надвечір, ми не змогли її самостійно збити, тому зателефонували на швидку допомогу. Через 1 годину 10 хвилин приїхала “швидка”, в той час, як відповідно до постанови Кабінету Міністрів вiд 21 листопада 2012 року №1119 вона має приїжджати за 10-20 хвилин, а в окремих випадках за 30. Ну, але нехай. Нам пояснили, що не було дитячого лікаря. Оскільки на виклик до дитини будь-який лікар не може приїхати. Приїхали двоє людей – чоловік-лікар та медсестра. Чоловік-лікар оглянув дитину і почав сварити нас з дружиною, за те, що ми протягом дня не звернулися в поліклініку. Він сказав, що не може ані лікувати, ані рекомендувати будь-що. Єдине, що може зробити – укол та забрати дитину в лікарню. Ну нехай. Ми запитали, що нам робити. Він відповів: завтра дитину обов’язково повинен оглянути лікар, тому зверніться в будь-яку лікарню наприклад обласну інфекційну чи “Охматдит”, нехай там оглянуть. Continue reading

Хотіли побудувати вавилонську вежу? Тепер маєте!

Тема мови для мене дуже цікава. Колись у школі я вивчав українську (рідну), 1 рік російську (але не рідну), німецьку (з 4-го по 11-ий клас). Потім – університет, ще 2 роки німецької, потім з репетитором та самостійно вивчав англійську, польську, в біблійному коледжі – давньогрецьку та іврит. Мови вивчати дуже цікаво, бо це не лише збільшує твої можливості для розвитку та професійного росту, а й розширює світогляд. Вивчаючи граматики та лексики ми краще розуміємо певні світоглядні парадигми. Зараз я викладаю українську як іноземну. Роблю це з кількох причин – по перше, це заробіток, по друге, це поширення української культури. Навчаючи американців, німців, бразильців, французів, японців української мови я навчаю і української історії та культури – принаймні, поверхово, а когось і глибше. Я люблю Україну (принаймні, думаю, що люблю), і люблю українську історію, літературу, мову, культуру. Хоча далеко не все я люблю в українській ментальності. Мова йде не лише про такий собі совок, а й про інші речі. Continue reading

Дорослішаємо чи ходимо по колу?

Я просто шокований, наскільки люди мають погану пам’ять! Ніби вже проходили недавно двічі, і ні – хочемо ще разочок. Щоб потім ще і ще. І так багато разів.

Батальон Кульчицкого отказался учавствовать в незаконных действиях и агонии преступных барыг по отношению к Саакашвили! переходьте на бік народу!!!

Ми виженемо олігархів і побудуємо Україну без олігархів! Приєднуйтеся до нас!

Це скрізь і всюди читаєму у фейсбуці. Альо, гараж?! Ви при своєму розумі взагалі? Ви вже проходили це – спочатку виганяли поганого Кучму, щоб привести прекрасного Ющенка. Потім виганяли поганого Янковича, що привести прекрасного Порошенка. Невже не очевидно, що змінювати треба правила гри? Щоб в країні працював закон, і щоб у нас були не олігархи, а просто багаті люди. Щоб ми владу не виганяли, а щоб партія/політик, які себе скомпроментували просто не обиралися вдруге. Щоб люди, які порушують закон – відповідали. Щоб працювало право і справедливість. Continue reading