Проста людина

Якось довелося їхати з досить типовим таксистом на його старій убитій “дев’ятці”.
Дядечко років 50и від народження всю дорогу розмовляв зі мною, не дивлячись на те, що я йому не відповідав ні слова і дивився в телефон.
У салоні грало щось шансоноподобне, що цілком відповідало образу дядечки.
І, проїжджаючи повз приватний сектор з красивими будинками, таксист зло подивився у вікно і видав очікуване:
Ну гади! Накрали і живуть за наш рахунок! Скажи, от хіба проста людина може собі такий будинок побудувати ?!
Я задумливо глянув на будинки, які були досить середньої цінової категорії і відповів:
Ні. Простий – не може. Точно не може.
Справа в тому, що совок залишив нам у спадок, крім усього іншого, пекельну національність або, мабуть, навіть расу: “проста людина”, він же простий нарід.
Як відрізнити просту людину.
Я виділив для себе ряд вірних ознак, де кожен виникає з попереднього.

Continue reading

Про фемінізм і феміністок – Борис Мороз

Три речі які слід припинити робити феміністкам у 2021 році
Під вчорашнє свято пройшла традиційна хвиля постів активісток з гордими вказівками, що слід негайно припинити робити чоловікам. То ж, традиційно, симетрична відповідь від мене – речі, які пора припинити робити феміністкам.

  1. Припиніть пропонувати людям читати словникове та вікіпедійне визначення фемінізму.
    Існує безмежне провалля між словниковим визначенням і втіленням ідеї на практиці в кожній окремій країні та точці часу.

    У словниковому визначені комунізму (“ідея суспільства загальної рівності та свободи”) ніде не написано про Гулаг, голодомор, терор, диктатуру та спецслужби.

    Словникове визначення фемінізму описує вас так само об’єктивно як словникове визначення консерватизму описує “Традицію і порядок”.
  2. Припиніть переконувати себе та інших, що у фемінізму хибний поганий імідж і всі неправильно розуміють що це.
    Коли я кажу людям що маю консервативні погляди, вони дивуються, бо консерватори в Україні асоціюються з малоосвіченими агресивними фундаменталістами. Такий імідж існує через те, що люди, які публічно декларують належність до правих та консервативних ідей часто поводяться певним не кращим чином. Це не змова і не помилка.
    Також я є атеїстом. І мене абсолютне не дивує поганий імідж цієї моєї групи – в інтернеті я бачу дуже багато прикладів надзвичайно дурної та агресивної поведінки людей, які вважають що атеїзм це не просто світогляд, а право на агресію та зверхність до людей з іншим світоглядом.

    Імідж феміністок у суспільстві створений виключно сумою вчинків всіх українських феміністок. Не вас особисто, ви, можливо, дуже гарна людина, але чи гарантуєте ви це про всіх інших у вашому русі?
    Приписувати себе до певної течії означає, нажаль, приймати на себе не тільки досягнення, але й всі репутаційні недоліки течії.
  3. Припиніть говорити від імені всіх жінок.
    Постійно, нажаль, доводиться читати “Ми, жінки більше не…”, “Нас, жінок…”, “Нам, жінкам”.
    В жодній країні, навіть дуже схильній до фемінізму на державному рівні, кількість жінок, які ідентифікують себе як феміністки не досягала ані половини, ані чверті опитуваних.
    За даними феміністичної організації Fawcett, у Британії, країні, яка стоїть у світовому авангарді державного просування фем-повістки, кількість феміністок останніми роками на рівні 6-7 відсотків жінок.

    Для порівняння, негативне ставлення до фемінізму, як до ідеології, яка демонізує та маргіналізує чоловіків висловили 33% молодих людей обох статей Британії.

    В Україні, звісно, не йде мова навіть про 6-7 відсотків від загального жіночого населення, це десь 100 представниць активу на місце-мільйонник.
    Але навіть у своїй групі феміністки не мають єдності думок. Я постійно читаю суперечки щодо права трансгендерів виступати у жіночих змаганнях, легалізації чи заборони проституції, ставлення до оголених тіл у масовій культурі, тощо.

    Тобто є маленька група, яка поділена на ворогуючи одна з одною ще менші групи, і кожна переконана, що виступає від імені всіх жінок взагалі. Це дуже дивно.
    І на останок.

    Шановні активістки, у 2021 році візьміть за правило розповідаючи, що ви феміністка, одразу вказувати напрямок.
    Ви – анархо-феміністка, ліва, квір-фем, інтесекційна, радикальна, ліберальна і так далі.
    Бо фраза “Я – феміністка” розповідає дуже мало, мені особисто цікаво знати чи поділяєте ви лібертаріанські принципи, з якого боку ви у культурних війнах, як ставитеся до приватної власності.
    Запрошувати вас на бесіду за чаєм (радфем) чи одразу діставати зброю для самозахисту та викликати гелікоптери (інтерсек, марксизм), до чого готуватися.
    Поширивши цей допис, ви допоможете більшій кількості активісток дізнатися, що вже якось соромно робити у 2021 році.

    Лінки:
    https://www.fawcettsociety.org.uk/news/we-are-a-nation-of-hidden-feminists
    https://www.buzzfeed.com/markdistefano/new-poll-third-young-british-males-anti-feminism

З особистої сторінки Бориса Мороза

Домашнє насильство

Кілька днів тому моя донечка Францішка (4 р) їхала зі мною в машині. На вулиці вона помітила банери з соціальною рекламою, там була зображена жінка з синцем. Текст говорив, що жінка не має мовчати чи терпіти домашнє насильство, а “б’є це не любить, а сяде”. Я пояснив дитині, що є сім’ї, де чоловік (на жаль) б’є дружину, і що так не має бути.
Коли чоловіки б’ють жінок – це дуже погано, неправильно і неприпустимо.


Але треба розуміти, що за суспільними чи соціальними явищами часто стоять духовні причини. Чоловіки часто вдаються до фізичного насильства як “спосіб” вирішити ту чи іншу проблему (інколи вони самі це частина проблеми). Звісно, це і неправильно і нічого не вирішує.


Але є і такі випадки – дружина веде себе неправильно (ставиться до чоловіка зневажливо, критикує його, висміює, не живе з ним інтимним життям, бере управління сім’єю у свої руки, ставиться до нього майже як до прислуги), а чоловік реагує по різному. Є чоловіки, які чинять смогубство.

Я бачив сім’ї (в карпатських селах), де функція чоловіка одна єдина – догладяти коней. Тобто чоловік фірман. Відповідальність за таку модель лежить на обох. Хтось таку просунув, хтось її прийняв, погодився.

Continue reading

Що таке рівність і справедливість?

Назва оригіналу: There’s a problem with the way we define inequality.

До Міжнародного дня соціальної справедливості вирішили перекласти на диво правдиву статтю від BBC Future.
У світі так багато нерівності, що ми автоматично робимо висновок: це неправильно. І тим самим зміщуємо фокус на помилкове припущення, що люди хочуть жити в суспільстві, де всі рівні. А це не так, і куди більш важливе питання – інше, стверджують дослідники.


Багаті і бідні. 99% проти 1%. Мати і не мати. Принц і жебрак … Прірва між одним відсотком, що володіє половиною всіх багатств планети, і іншими 99-ма відсотками населення земної кулі, здається, ніколи ще не була настільки глибока, і це турбує нас.


Усунення подібного рівня нерівності в світі часто розглядається як одне з найважливіших завдань сучасного людства. Але чи так це?


Деякі дослідники вважають, що майнова нерівність як таке – зовсім не головна проблема. Справа не в існуванні прірви між багатими і бідними. Справа в існуючій несправедливості.

Continue reading

Від любові до ненависті одне відео

Роздуми про натовп і свободу

Нещодавно в мережу злили відео, де зубна лікарка Інна Кравчук доволі грубувато поводиться з дітьми, яким лікує зуби. На двох коротких відео видно, що вона застосовує силу, щоб утримати дитину, якій лікує зуби, тормосить її і навіть силою впихує в крісло, при чому дитина вдаряється головою.

Такі дії лікарки, звісно, досить непрофесійні. Якщо жінка вчилина злочин — має відповісти за законом. Проте хвилює інше — неймовірна хвиля ненависті, яку підняли ці відео.

Один з сайтів описав це так.

На першому відео видно, як Інна Кравчук заносить дитину на руках у свій кабінет. Бере до рук шприц і підносить до обличчя дитини та щось каже, очевидно лякає, дівчинка махає головою відповідаючи на залякування «Ні». Судячи з коментарів інших батьків, припускаємо, що вона, як і інших дітей залякує, що зробить укол в голову чи шию.

Далі лікарка садить дитину на руки починає трусити настільки сильно, що здається в дитини зламається шия, а потім починає душити й далі її трусити. Знову тицяє до обличчя дитини шприц.

Ставить дитинку на ніжки та продовжує шарпати. Дівчинка плаче, а її б’ють по руках. Лікарка садить знову на руки та стискає так, що дитина не може ворухнутися, її ноги зажаті поміж ніг лікарки, а руки скручує, як у психлікарні зав’язують хворим гамівною сорочкою. Дитя не може ворухнутися і весь час плаче, а її знову лякають шприцом.

Це відео важко коментувати. Видно, що на дитині всім тілом лежить доросла жінка – асистентка лікарки. Дитина не може ворухнутися, лише трішки рухає ніжкою. Таке відчуття, що лікарка роздирає дитині рота і натискає так, щоб йому було ще болячіше. Потім лікарка б’є дитину головою об канапу, підіймає за голову і знову кидає.

Continue reading

Фемінізм: очікування vs реальність

Ти пам’ятаєш свій підлітковий вік? Постійне бажання повстати проти правил, знайти своє місце в суспільстві, прагнення самостійності і юнацький максималізм? Саме в цей період на моєму життєвому шляху трапився фемінізм. А далі – все як в тумані.

Про те, чому я глибоко прониклась фе.мінізмом, вже писала у минулих постах. Якщо коротко – гормони грали. А зараз я пишу про свій внутрішній стан протягом цих років.

Ф.емінізм стверджує, що жінка отримає (в що повірила і я):

  • свободу економічну та сек.суальну
  • рівні можливості з чоловіками
  • змогу самостійно обирати свій шлях
  • позбавлення гніту п@тріархату
  • захист прав
  • сестринство і прийняття

    Список можна продовжувати, але ти і так все знаєш.

    А що ж отримала я?
  • постійну тривогу і переживання через свою “жіночу долю”
  • сприйняття жінки і всього жіночого як “другосортного”
  • штучно поселену тотальну недовіру до чоловіків
  • переконання, що жінка НЕ може бути щасливою і реалізованою поза фе.мінізмом
  • усвідомлена маскулінізація себе всупереч власній жіночності
  • сприйняття всіх чоловіків як пригнічувачів
  • погляд на сім’ю та материнство, як на кайдани і в’язницю
  • постійне бажання доводити, що жінки не гірші за чоловіків
  • відторгнення своєї жіночої природи, бо це “ярмо”

    Щось не дуже в’яжеться, чи не так?

    Мої страхи та комплекси нікуди не ділись, а навпаки, з’явились нові. Я не відчувала спокою і задоволення собою, “лінія п@ртії” була важливішою за власні прагнення і самопочуття. Так, я повелась на цю пр0паганду і відстоювала штучні к0нструкти.

    Але на щастя, турбулентний пубертат пройшов, а мій внутрішній стержень гідно вистояв цей період і лише зміцнів, що зрештою і повернуло мене в реальний світ.

    Я пишу це для того, щоб попередити загублені душі, і показати всім, що “так теж можна”. Для мене фем|нізм – це юнацькі забавки дівчат, які таким чином переживають підлітковий вік. Як це було і у мене.

    Але йти з ним у доросле життя – це плекання своїх к0мплексів і тр@вм, адже головний інструмент фемін|зму – експлуатація жіночого невдалого досвіду.
Continue reading

Життя догори дриґом – Дейв Ремсі

«Сьогодні вранці я зрозумів, що все скоро зміниться. Як би я не голосував, що б я не говорив, життя вже ніколи не буде попереднім. Мене збиває з пантелику ворожість рідних і друзів. Я дивлюсь на людей, яких знав усе життя, настільки сповнених ненависті, що вони погоджуються з думками, яких ніколи не висловлять як свої. Я думаю, що я увійшов у Сутінкову зону. Неможливо виправдати це божевілля. Ми стали країною, яка втратила колективний розум. Ми бачимо, як інші країни стають соціалістичними й розвалюються, але для нас це здається чудовим планом. Чомусь не по-американськи провести перепис, щоб підраховувати, скільки американців є в Америці. Люди, які кажуть, що не існує такого поняття, як стать, вимагають президента-жінку. Університети, які захищають рівність, дискримінують азіатських американців на користь афроамериканців.Деякі люди несуть відповідальність за те, що сталося до їх народження, тоді як інші люди не несуть відповідальності за те, що вони роблять зараз. Злочинців ловлять і відпускають, щоб вони робили людям більше зла, але зупиняти їх погано, бо це порушує ЇХНІ права. Люди, які ніколи не мали рабів, повинні платити компенсації за рабство людям, які ніколи не були рабами. Після прийняття законодавства про гендер, якщо чувак буде прикидатися жінкою, від вас вимагатимуть прикидатися разом з ним. Для Джо Байдена було круто “шантажувати” президента України, але якщо Дональд Трамп це розслідує, то він вчинив злочин, який тягне за собою імпічмент. Люди, які ніколи не вчилися в коледжі, повинні сплачувати борги студентів, які взяли величезні кредити для отримання диплома. Іммігранти з туберкульозом та поліомієлітом радо приймаються, але не дай Боже у вас не буде доказу, що ваша собака щеплена. Ірландські лікарі та німецькі інженери, які хочуть іммігрувати в США, повинні пройти суворий процес перевірки, але будь-які неграмотні бандити, які перестрибнули через південний паркан, радо приймаються. 5 мільярдів доларів на безпеку кордонів – це занадто дорого, а 1,5 трильйони доларів на «безкоштовну» охорону здоров’я – ні. Якщо ви обманюєте при вступі в коледж, вас посадять у в’язницю, але якщо ви обманюєте при в’їзді в країну, вам дадуть навчатися в коледжі безкоштовно.І вказування на все це лицемірство чомусь робить нас «расистами»! Нічого більше не має значення: ні цінності, ні моральні норми, ні чемність, і люди вмирають від китайського вірусу, але назвати його китайським є расизмом, хоча він почався в Китаї.Ми безсумнівно живемо в перевернутому догори дном світі, у якому правильне є неправильним, а неправильне – правильним, у якому моральне є аморальним, а аморальне – моральним, у якому добро є злом, а зло – добром, у якому вбивство вбивць – це неправильно, але вбивство невинних немовлят – це правильно”.

Дейв Ремсі – американський радіоведучий, автор і бізнесмен

(переклад Попченка Ю.Л.)

Що таке Захід? – Дмитро Бінцаровський

Що означає для України рухатися на Захід? Що взагалі таке “західні цінності”?
Тут необхідно провести чітке розрізнення між двома групами “західних цінностей”. Інакше нам не уникнути непорозумінь і розчарувань.
До першої групи входять цінності, завдяки яким постала сучасна західна цивілізація як така. Це зокрема:

  1. Повага до свободи і гідності людини
  2. Верховенство права
  3. Демократія
  4. Розподіл влади, система стримувань і противаг
  5. Вільна ринкова економіка

Перелік можна доповнювати.
Коли Україна проголосила з 90-их рух на Захід, метою були саме ці цінності.
Деякі з них (наприклад 3 і 4) у нас великою мірою утвердились (а коли опинялись під загрозою, це породжувало Майдан), інші (особливо 2) – ні.

Continue reading

Ніщо не правда і все можливо

“Ніщо не правда і все можливо” – це назва німецькомовної книги про сучасну Росію. Але писатиму я не про неї, і не про сучасну Росію.

Ніщо не правда і все можливе – це про сучасний інформпростір. Про фейсбук і західні ЗМІ зокрема. Здається, остаточно канули в небуття ті часи, коли журналісти намагалися вникнути, розібратися, а вже тоді писати. Сучасні журналісти вже не ті.

Трішечки спостерігав за виборами в Рівному. Рівне від мене далеко, тому особливого діла до цього міста не маю. Але у Рівному в другий тур увійшов євангельський християни Олександр Третяк. До виборів він політикою особливо не займався, а очолював християнський навчальний заклад, місіонерив, займався благодійністю і таке інше. Але оскільки у нього з’явився реальний шанс очолити місто – на нього напали ЗМІ.

Continue reading

Замітка про мови і окупантів – Тарас Дятлик

Мови агресорів проти України:
• російська
• німецька
• татарська
• монгольська
• турецька
• арабська
• польська
• угорська
• румунська
• норвезька
• шведська
• французька

Не впевнений, чи всі мови перерахував по пам’яті з історії України, тобто мови тих, хто історично вчиняв чи вчиняє агресію проти України. І якщо бути абсолютно послідовним, то необхідно прийняти закон проти мов агресорів, заборонити говорити, писати, читати, думати мовами агресора тощо. Будь якою мовою народу, який хоч колись вчинив будь яку агресію проти України. Ми, діти Христа, не забудемо! не простимо! не будем проповідувати Євангеліє мовою будь якого агресора! Спочатку мова, потім Христос і Христове! [це іронічний сарказм]

Друзі, я абсолютно підтримую в Україні єдину державну мову — українську! Її дуже люблю, нею спілкуюсь в родині, нею служу Богу в Україні, нею читаю, пишу.

Проте я абсолютно не підтримую демонізацію будь-якої мови, особливо християнами, які мають сприймати дар мов як дар Божий, хоч і через трагедію Вавилонської вежі; як маємо дар Викуплення Христом через трагедію Непослуху. Ми приймаємо Викуплення з вдячністю. Ми приймаємо різноманіття мов з вдячністю до Бога.
Мова для християнина — це інструмент спілкування з Богом, з ближнім, з іншим, навіть з ворогом в контексті місіональної діяльності, здійснення місії Бога. Люблячи і поважаючи рідну мову, ми не маємо права принижувати будь яку іншу. Так само як є гріхом, коли росіянин-християнин принижує і насміхається з української мови, так само, вважаю, є гріхом, коли українець-християнин зневажає російську чи якусь іншу мову.

Гріх не в мові людини, чи народу. Гріх — в гріховній природі, в гріховній сутності людини. І мене глибоко дивують християни і в Україні, і в Росії, які сакралізують мову, надають їй містичного значення. Новий Завіт написаний з ціллю здійснення місії Бога мовою греків, які декілька сот були агресорами проти Ізраїлю. Можливо, зробимо тоді один толковий переклад українською мовою і знищимо всі грецькі манускрипти, хоча би ті, що в Києві? Ну, якщо Ізраїль для нас — народ Божий..

Христос, Який втілився у світ, в народ Божий, щоб примирити Бога і людину, говорив мовою того, хто став ворогом Богу. Христос зробив крок у Своїй місії – говорив мовою того народу, до якого безпосередньо звертався, не демонізуючи арамейську (гебрейську) мову через те, що юдеї розп’яли (!) Божого Сина, не розпізнавши у Христі Бога. Саме це є агресія вселенського масштабу, підтримана Пилатом, який, скоріше за все, говорив мовою окупантів Ізраїлю – латиною… І знову ж таки, я не про агресора, а про управляючий принцип щодо мови.

Час від часу мені пишуть в коментарях чи в особисті повідомлення (з претензіями або без), чому я часто пишу російською. Друзі, я вибираю мову в залежності від аудиторії, до якої хочу звернутись. І це не завжди українська аудиторія через особливості мого служіння в регіоні Східна Європа і Центральна Азія (біля ~10 різних країн з десятками мов, де саме часто російська мова є Lingua franca). Майже 7-8 місяців в рік вже майже 10 років я в поїздках по регіону, де більшість моїх колег, друзів, партнерів, знайомих (окрім росіян) мають російську мову у якості міжнародної. Чи ж не маю я права, поважаючи їх і бажаючи чимось поділитись з ними, звернутись до них мовою, яку вони розуміють?

Я ж не пишу якісь богохульні тексти, чи наклепи, чи прокльони чи ще щось російською мовою (навіть українською і англійською не пишу цього). Просто намагаюсь поділитися своїми роздумами про Бога, свій шлях з Ним, свої переживання з ширшим колом, де більшість не читає українською. Знаю, що для деяких моїх близьких знайомих це є болюче питання, і цей мій допис у тому числі.
Але я думаю про те, що якщо дійсно це є проблема (бо ці питання досить часто піднімаються щодо моїх російськомовних дописів), то, мабуть, варто не писати і взагалі не ділитися нічим зі своїми друзями і знайомими з регіону? Мабуть, варто зробити як поступили деякі пастори – оголосити всіх російськомовних агресорами (навіть не питаючи їх політичних поглядів, так, включно з Юрієм Кириловичем, бо ж він російською теж пише) і обмежитись виключно українською принципово у всьому? Мабуть, варто кинути служіння для регіону (більшістю російськомовне), залишивши своє покликання, піти з організації і служити виключно україномовним? Мабуть, варто всіх російськомовних військовослужбовців поставити перед вибором: або думаєш, говориш, пишеш українською в житті і в сім’ї, або звільняйся? І, мабуть, варто тоді багатьом (сотням?) україномовним пасторам, що їдуть в Штати збирати кошти для свого служіння, перестати відвідувати російськомовні слов’янські церкви, перестати там проповідувати російською, і говорити з перекладачем – з української на російську… Це буде послідовність! Це буде по-справжньому про-українськи! Але чи буде це мудро, розумно для нас, християн? Чи буде це місіонально?

Я люблю українську мову, спілкуюся нею, пишу, читаю, думаю, проповідую в нашій церкві. Але я також люблю і російську мову. І як Гітлер для мене не є причиною демонізації німецької, Наполеон – французької, Пілсудський – польської (привіт десяткам тисяч заробітчан у Польщі), так і Путін не є для мене причиною демонізації російської мови. Бо сотні і тисячі російськомовних людей, які живуть не в Україні, – люблять Україну, люблять Христа, поважають мову один одного заради Христа, перш за все, заради Його місії.
Можливо, для когось це звучить як захист російської мови. Ні, це абсолютно не так. Я захищаю своє право, як християнин, звертатись, у тому числі, і російською мовою до російськомовних християн у нашому регіоні, де я несу служіння. І для мене це питання місії, а не демонізації. Та й багато що хотілось би ще сказати… І знаю, що, як завжди, кожен прочитає своє… Але для мене, як для християнина, всі мови у Христі – місіональні, є даром Божого різноманіття. А демонізуємо ми їх самі, за своїм вибором. Бо як є російськомовні агресори, так є і немало україномовних зрадників, і україномовних християн, які ненавидять Майдан, не допомогли нічим українській армії, ні одному переселенцю тощо… Зато багато з них захищають українську мову…

Перепрошую, якщо зачепив ваші почуття. Простіть мене… Просто намаюсь востаннє пояснити себе, якщо це має якесь значення. І не хочу, захищаючи свою рідну улюблену мову, мову своєї мами, ображати чи принижувати мову мого ближнього, мого друга, його улюблену мову, мову його мами. Немає рас у Тілі Христовому, немає мови агресора в житті сповідуючого християнина, але є мова рідна. Не має бути в Тілі Христовому мови гріховного мислення на роз’єднання церкви, але мають бути мови місіонального мислення, на об’єднання Церкви… Шануймося

Тарас Дятлик
(з соцмережі)